–озкв≥т ≥ занепад египетськоњ держави

12

–≈‘≈–ј“ Ќј “≈ћ”

–ќ« ¬≤“ ≤ «јЌ≈ѕјƒ ™√»ѕ≈“—№ ќѓ ƒ≈–∆ј¬»

ѕлан.

1. √енезис давньоЇгипетськоњ держави.

2. «анепад влади фараонських династ≥й.

3.  ультура —тародавнього ™гипту.

4. ¬икористана л≥тература.

√енезис давньоЇгипетськоњ держави.

ќдним ≥з осередк≥в давньоњ цив≥л≥зац≥њ була ™гипетська держава, територ≥¤ ¤коњ прост¤галас¤ з п≥вдн¤ на п≥вн≥ч в≥д першого порогу р. Ќ≥л до —ередземного мор¤, тобто майже на 1200км. Ќа заход≥ та сход≥ њњ кордони обмежували пустел≥ та гори. « точки зору природно-кл≥матичних умов це був велетенський оазис серед мертвих пустель ѕ≥вн≥чно-—х≥дноњ јфрики.

ƒержавн≥сть в ™гипт≥ виникла у друг≥й половин≥ IV тис. до н. Ї. ≤стор≥ю ™гипетськоњ держави прийн¤то под≥л¤ти на –аннЇ ÷арство (3100--2160 до н. Ї.), —тародавнЇ ÷арство (бл. 2700--2160), —ереднЇ ÷арство (2134--1786), Ќове ÷арство (1576--1087) ≥ ѕ≥знЇ ÷арство (XI--IV ст.).

«а –аннього ÷арства державн≥сть ≥снувала у форм≥ так званих ном≥в -- адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць, що були автономними господарськими та адм≥н≥стративними орган≥змами. ѕоступово в≥дбувавс¤ процес централ≥зац≥њ управл≥нн¤, ¤кий дос¤г апогею в епоху ƒавнього царства. ÷ьому спри¤ла староЇгипетська рел≥г≥¤, ¤ка проголошувала цар¤ божеством. ≤м'¤ Їгипетського цар¤ було сповнене маг≥чноњ сили ≥ тому його нав≥ть не вимовл¤ли. Ќазивали цар¤ пер, тобто "великим домом".  ульт цар¤-фараона в ™гипт≥ був надзвичайно розвинутим, про що св≥дчать велетенськ≥ гробниц≥-п≥рам≥ди, в ¤ких ховали фараон≥в ≥ ¤к≥ мали показати њхню велич ≥ владу.

‘араон управл¤в державою, спираючись на адм≥н≥стративний апарат, що зд≥йснював ф≥скальн≥, судов≥ та пол≥цейськ≥ функц≥њ, контролював економ≥чне житт¤ крањни. ѕовновладними володар¤ми на м≥сц¤х були но-мархи, ¤к≥ керували численними чиновниками.  р≥м розвитку власноњ економ≥ки фараони —тародавнього ÷арства особливоњ уваги надавали граб≥жницьким воЇнним походам на сус≥дн≥ територ≥њ.

ѕроте сильна централ≥зована влада лише певний час влаштовувала м≥сцеву адм≥н≥страц≥ю, ¤ка збагачувалас¤ ≥ почала поводитис¤ так, н≥би фараона взагал≥ не ≥снувало. Ќомархи перетворилис¤ на суверенних царк≥в, а фараон -- на звичайного номарха.

Ѕлизько 2050 р. до н. Ї. ћентухотеп ≤ проголосив себе царем об'Їднаного ™гипту, а надал≥ фараон јменемхет ≤ остаточно п≥дкорив своњй влад≥ весь ™гипет. ѕроте пол≥тична централ≥зац≥¤ ™гипту доби —ереднього царства не дос¤гла попереднього р≥вн¤, згодом ™гипетська держава стала знову занепадати. ¬она не могла протисто¤ти проникненню в ƒельту коч≥вник≥в-г≥ксос≥в, але розпалас¤ не на окрем≥ номи, а на дв≥ незалежн≥ держави з≥ столиц¤ми у ‘≥вах та  соњс≥.

ќстаточно в≥д г≥ксос≥в крањну зв≥льнив яхмос ≤, ¤кий започаткував XVIII династ≥ю. « нењ розпочинаЇтьс¤ новий етап староЇгипетськоњ ≥стор≥њ -- Ќове царство. ¬оЇнн≥ походи яхмоса ≤ ≥ наступних фараон≥в значно розширили меж≥ ™гипту. ќсобливого усп≥ху в територ≥альних завоюванн¤х добивс¤ “утмос III, ¤кого називають "Ќаполеоном —тародавнього ™гипту". ¬≥н майже втрич≥ зб≥льшив територ≥ю крањни, п≥дпор¤дкував-

™гипетське слово "перо" давн≥ греки вимовл¤ли ¤к фараон. —аме цей терм≥н ув≥йшов у л≥тературу.ши нуб≥йськ≥, л≥в≥йськ≥ та сх≥дносередземноморськ≥ територ≥њ. …ому надсилали подарунки сус≥дн≥ цар≥, з ним рахувалис¤ тод≥шн≥ передньоаз≥атськ≥ держави. …ого зусилл¤ми ™гипет перетворивс¤ в могутню св≥тову державу.

Ќаступн≥ фараони повинн≥ були лише п≥дтримувати м≥жнародний авторитет своЇњ держави, насамперед дипломатичними засобами. ƒо того ж вони налагодили досконалу систему управл≥нн¤ завойованими територ≥¤ми, ≥ на ¤ких дов≥рен≥ люди фараона зд≥йснювали суворий контроль над м≥сцевими нам≥сниками.

ќдним ≥з реформатор≥в рел≥г≥йно-пол≥тичного житт¤ ™гипту став јменхотеп IV, ¤кий був одружений з Ќеферт≥т≥, широко в≥домою за скульптурним зображенн¤м. ¬≥н скасував дуже попул¤рний в ™гипт≥ культ ќз≥р≥са, Їдиним божеством проголосив сон¤чний диск јтон, а себе -- јтоновим сином ≥ первосв¤щеником. “≥льки в≥н мав право молитис¤ јтону, а вс≥ ≥нш≥ -- йому. …ого реформа не мала жаданих насл≥дк≥в у зм≥цненн≥ пол≥тичного режиму фараона ≥ п≥днесенн≥ м≥жнародного авторитету ™гипту, а безд≥¤льн≥сть на м≥жнародн≥й арен≥ мала катастроф≥чн≥ насл≥дки, бо послабленн¤м ™гипту скористалис¤ сус≥ди.

2. «анепад влади фараонських династ≥й.

Ќевдовз≥ у —х≥дному —ередземномор'њ господарювали вже хети. ™гипетська ≥мпер≥¤ знову занепала. ≤ хоча за –амзеса II м≥жнародний авторитет ™гипетськоњ держави значно зр≥с, розширились њњ торговельно-економ≥чн≥ та культурн≥ зв'¤зки з ≥ншими крањнами, повернути колишн≥ могутн≥сть ≥ авторитет було важко.

ѕоступово реальна влада перейшла до жерц≥в, у держав≥ процв≥тали корупц≥¤ та злочинн≥сть, грабували нав≥ть гробниц≥. ÷ентр пол≥тичного житт¤ крањни перем≥стивс¤ в ƒельту. Ѕлизько 1085 р. до н. Ї. розпочавс¤ останн≥й пер≥од ≥стор≥њ ™гипту. —епаратизм ном≥в, вторгненн¤ сус≥д≥в (ассир≥йц≥в, перс≥в, кушит≥в, вавилон¤н) призвели до нового занепаду ™гипетськоњ держави. ѕ≥сл¤ завоюванн¤ у 332 р. до н. Ї. ™гипту јлександром ћаке-донським ™гипет став частиною елл≥н≥стичного св≥ту.

—тародавн¤ ™гипетська держава пройшла складний н≥ них розвитку. ≈коном≥ка найвищого розкв≥ту дос¤гл≥њ н епоху Ќового ÷арства. ќсновою економ≥чного житт¤ птпродавн≥х Їгипт¤н було с≥льськогосподарське виробництво. ¬они вирощували пшеницю, ¤чм≥нь, льон, часник, ог≥рки тощо. ƒобре розвинута басейнова система ≤ригац≥њ забезпечувала високу ефективн≥сть землероб. Ќ≥льський мул, ¤кий п≥дн≥мавс¤ разом з водою п≥д чис повен≥ через канали на пол¤, не т≥льки удобрював ≥юмлю, а й тривалий час збер≥гав вологу. ≤ригац≥йне землеробство не т≥льки забезпечувало р≥вень економ≥чного розвитку, а й великою м≥рою визначало соц≥альний устр≥й та пол≥тичну систему. јдже кожен басейн був частиною Їдиноњ ≥ригац≥йноњ системи, що потребувало централ≥зованого кер≥вництва, об'Їднувало Їгипт¤н у монол≥тний трудовий колектив.

¬исокого р≥вн¤ розвитку в ™гипт≥ набуло ремесло, зокрема камен¤рство, суднобудуванн¤, гончарство, ткацтво, ювел≥рна справа тощо. ÷ьому спри¤ла на¤вн≥сть багатих поклад≥в корисних копалин. ” пер≥од —ереднього ÷арства Їгипт¤ни почали освоювати брон-¤у, виготовл¤ти скло, обробл¤ти золото. ѕроте економ≥ка крањни залишалас¤ натуральною, на ринок вивозилис¤ лише надлишки продукц≥њ.

Ќаприк≥нц≥ Ќового ÷арства почав формуватис¤ загальноЇгипетський ринок. —тановище зм≥нилос¤, коли почали складатис¤ товарно-грошов≥ в≥дносини. ÷е сталос¤ у зв'¤зку з тим, що ™гипет був змушений купувати м≥дь, олово, зал≥зо, деревину, що ран≥ше завозилис¤ ≥з завойованих територ≥й. јктив≥зувавс¤ ≥ внутр≥шн≥й ринок, до ¤кого найб≥льший ≥нтерес ви¤вл¤ли землевласники, храми, що також мали чимало земель, малоаз≥йськ≥ та грецьк≥ купц≥.

—оц≥альна структура Їгипетського сусп≥льства була надзвичайно своЇр≥дною. ¬ епоху —тародавнього ÷арства соц≥альну ел≥ту становили фараон, царедворц≥, номар-хи, жрецька верх≥вка.

” часи —ереднього ÷арства посилилас¤ воЇнна пол≥тика фараон≥в, поглибилос¤ майнове та соц≥альне роз- шаруванн¤ сусп≥льства. јдже воЇнна здобич д≥ставалас¤≥ переважно знат≥. ‘араони пригонили до ™гипту багатоњ в≥йськовополонених, ¤к≥ в соц≥альн≥й структур≥ займали м≥сце м≥ж трудовим ≥ нерабським залежним населенн¤м.

¬ епоху Ќового ÷арства дуже строкатим був рем≥с-1 ничий люд, ¤кий об'Їднувавс¤ в окрем≥ групи, працював п≥д нагл¤дом майстр≥в, колективно в≥дпов≥дав за виконану роботу.

ќкремим прошарком були воњни-профес≥онали, основна маса ¤ких одержувала зброю з царського арсеналу, найзаможн≥ш≥ воњни були спроможн≥ купувати соб≥ бойов≥ кол≥сниц≥. ” в≥йську, де ≥снувала жорстка палична дисципл≥на, перебувала значна частина ≥ноземних найманц≥в.

3.  ультура —тародавнього ™гипту.

≤стор≥¤ державност≥ та культури —тародавнього ™гипту под≥л¤Їтьс¤, ¤к зазначалос¤ ран≥ше, на к≥лька пер≥о-д≥в. –аннЇ ÷арство було часом виникненн¤ ранньорабов-ласницького сусп≥льства та деспотичноњ держави, впро-довж ¤кого сформувались характерн≥ дл¤ давн≥х Їгипт¤н рел≥г≥йн≥ в≥руванн¤: культ природи ≥ предк≥в, астральний та загробний культи, фетишизм, тотем≥зм, ан≥м≥зм, маг≥¤. ќбразотворче мистецтво дос¤гло високоњ зр≥лост≥ художн≥х форм.

” —тародавньому та —ередньому ÷арствах зм≥цнилас¤ централ≥зац≥¤ бюрократичного управл≥нн¤, посилилас¤ могутн≥сть ™гипту, його прагненн¤ поширити меж≥ свого впливу на сус≥дн≥ народи. ” цей час були споруджен≥ вражаюч≥ за своњми розм≥рами велетенськ≥ гробниц≥ фараон≥в: п≥рам≥ди ’еопса, ’ефрена та ћ≥керина, ун≥кальн≥ пам'¤тки образотворчого мистецтва: сф≥нкси фараона ’ефрена у √≥з≥ та фараона јменемхета III, створен≥ портретний дерев'¤ний рельЇф "Ѕуд≥вничий ’ес≥-ра", численн≥ художн≥ скарби з гробниць ’енену та ’ен≥, статуњ  емеса -- останнього фараона —ереднього ÷арства. ѕро гранд≥озн≥сть найб≥льшоњ з Їгипетських п≥рам≥д -- п≥рам≥ди ’еопса, ¤ка не маЇ соб≥ р≥вних серед кам'¤них споруд св≥ту, св≥дчать њњ колосальн≥ розм≥ри: 146м у висоту, довжина основи кожноњ з чотирьох граней -- 230м. ÷е справд≥ незвичайна пам'¤тка необмеженоњ влади фараона ≥ каторжноњ прац≥ його п≥дданих.

Ќове царство було останн≥м пер≥одом зовн≥шньоњ активност≥ ™гипту, коли в≥н в≥в тривал≥ завойовницьк≥ н≥ши у ѕередн≥й јз≥њ та ѕ≥вн≥чн≥й јфриц≥. ” цей час особливо розкв≥тла арх≥тектура храм≥в, найв≥дом≥ши-ми з ¤ких Ї прикрашен≥ великою к≥льк≥стю р≥зноман≥тних колон храми јмона-–а у Ћуксор≥ та  арнац≥. —еред вершин художньоњ творчост≥ цього пер≥оду -- непе-ревершений своЇю натхненною красою образ цариц≥ Ќеферт≥т≥, чудова золота маска фараона “утанхамона, розписи гробниць у ƒолин≥ цар≥в поблизу ‘≥в. ¬они продовжували характерну дл¤ —тародавнього —ходу традиц≥ю зображенн¤ голови ≥ н≥г ф≥гури у проф≥ль, а торса -- у фас. ÷¤ традиц≥¤ зникла лише в завершальний пер≥од занепаду ™гипту, коли його, ¤к ≥ ¬авилон, завоювала ѕерс≥¤. « цього часу нащадкам залишились так≥ шедеври, створен≥ за ≥ншими естетичними принципами, ¤к рельЇф з ћемф≥са "ѕлакальники" та фаюмськ≥ портрети.

’удожн≥ дос¤гненн¤ —тародавнього ™гипту Ї матер≥альним вт≥ленн¤м особливого св≥тогл¤ду Їгипт¤н, дл¤ мисленн¤ ¤ких був характерний дуал≥зм у розум≥нн≥ св≥ту ¤к ц≥лого, створеного з Їдност≥ та боротьби двох начал. ¬≥н в≥дбивс¤ ≥ у под≥л≥ всього сущого на чолов≥че й ж≥ноче начала житт¤, протиставленн≥ чорноњ земл≥ долини Ќ≥лу та б≥лого п≥ску оточуючих њњ пустель, ¬ерхнього ≥ Ќижнього ™гипту, у двоњстому характер≥ влади фараон≥в.

” межах св≥тогл¤ду Їгипт¤н формувалас¤ рел≥г≥йно-м≥фолог≥чна система у¤влень про св≥тобудову та свою крањну. «г≥дно з вченн¤м жерц≥в √ел≥опол¤ «емлю оточуЇ неск≥нченна вод¤на безодн¤, ¤ка щороку омиваЇ ™гипет пов≥нню Ќ≥лу. ÷ей вод¤ний океан темр¤ви спочатку заповнював собою весь прост≥р ¬сесв≥ту, доки —онце не п≥днеслос¤ над ним, вит≥снивши густий морок. —аме бог —онц¤ –а став творцем св≥ту, дав йому форму, вдихнув у нього пов≥тр¤, св≥тло ≥ житт¤, вступив у двоб≥й з силами вод¤ноњ безодн≥. ¬≥н створив ≥нших бог≥в, людей, тварин ≥ збер≥гаЇ встановлений св≥товий пор¤док, зазначивши у правилах ≥стини та справедливост≥ "ћаат" м≥сце кожноњ ≥стоти у св≥тобудов≥.  оли ж јтон-–а повернетьс¤ до свого прав≥чного спокою, час ≥ прост≥р перестануть ≥снувати.

ќднак згодом жерц≥ ћемф≥са почали вважати, що першим з'¤вилос¤ не —онце, а ѕтах («емл¤), ¤кий ≥ створив Ќебо, —онце та дав початок св≥ту своњм животворним словом.

ƒавньоЇгипетське сусп≥льство осп≥вувало у своњх рел≥г≥йних г≥мнах Їдн≥сть творенн¤, однак було вкрай пол≥тењстичним. Ћише поступово у розгалуженому пантеон≥ бог≥в було встановлено певну божественну ≥Їрарх≥ю, в ¤к≥й культ бога —онц¤ –а зливс¤ з ≥ншими куль-тами, ¤к у випадку з≥ старовинним державним богом √ором, що зображавс¤ у вигл¤д≥ сон¤чного сокола чи сон¤чного диску з пташиними крилами. « допомогою цих нижчих за –а м≥сцевих бог≥в Їгипт¤ни й спод≥валис¤ наблизитис¤ до вищого Ѕожества. –еформа фараона ≈хнатона, ¤кий спробував запровадити культ Їдиного верховного бога —онц¤ јтона, не мала усп≥ху через пол≥тењзм давньоЇгипетського сусп≥льства.

¬ Їгипетськ≥й м≥фолог≥њ образи нижчих за –а бог≥в у багатьох про¤вах (боротьба за владу та з≥ смертю) нагадували те, до чого люди прагнули в сусп≥льств≥. “ак, бог вмираючоњ ≥ воскресаючоњ природи, животворних сил ќс≥р≥с (ќз≥р≥с), ¤кого вбив його брат, бог смерт≥ —ет, за допомогою богинь ≤с≥ди та Ќефр≥ди воскрес ≥, торжествуючи над смертю, став володарем царства мертвих. ј його син √ор згодом перем≥г —ета ≥ став володарем «емл≥. ¬оскрес≥нн¤ ќс≥р≥са давн≥ Їгипт¤ни вважали запорукою свого особистого воскрес≥нн¤ й безсмертного житт¤ у загробному св≥т≥. јле насамперед ц≥ у¤вленн¤ були основою культу фараона, обожненн¤ його влади та особи. ≤м'¤ "√ор" стало одним ≥з св¤щенних титул≥в фараона. ™гипт¤ни вважали, що ¤к нащадок творц¤ ≥ володар¤ св≥ту фараон маЇ владу не лише над своЇю крањною, а й над ус≥м ¬сесв≥том. —аме цей аспект двоњстоњ влади фараон≥в монументально вт≥лений ще в пер≥од ƒавнього царства у п≥рам≥д≥ ’ефрена з њњ фараоном в образ≥ сф≥нкса, що незворушно спостер≥гаЇ за далеким горизонтом, де править його небесний батько –а, ≥ власною особою збер≥гаЇ р≥вновагу та спок≥й у св≥т≥. “≥льки завд¤ки йому у природ≥ та сусп≥льств≥ пануЇ пор¤док, лише йому завд¤чуЇ ™гипет своњм добробутом. “аким було обірунтуванн¤ влади фараона ≥ по¤сненн¤ споконв≥чного сусп≥льного пор¤дку.

«м≥цненню традиц≥йно ≥снуючих сусп≥льних в≥дносин, безумовно, спри¤в ≥ верховний принцип давньоЇгипетськоњ етики, що вт≥лювавс¤ у правилах "ћаат". њх основна функц≥¤ гаранта й охоронц¤ незм≥нного св≥ту та сусп≥льства, раз ≥ назавжди встановленого косм≥чного пор¤дку саме ≥ пол¤гала у попередженн≥ спроби поставити п≥д сумн≥в ≥снуючий пор¤док у сусп≥льств≥. "ћаат" м≥стив так≥ етичн≥ ≥дењ, ¤к ≥стина, пор¤док, справедлив≥сть, доброчесн≥сть.

—тародавн≥ Їгипт¤ни прагнули д≥¤ти в≥дпов≥дно до божественноњ вол≥, тому дл¤ сел¤нина дотриманн¤ правил "ћаат" означало сумл≥нну працю, а дл¤ посадовоњ особи -- справедливе р≥шенн¤. ѕравила "ћаат" закликали до милосерд¤, зобов'¤зували багатих допомагати б≥дним, привчали до культури повед≥нки, дисципл≥ни, скромност≥ та стриманост≥.

” —тародавньому ™гипт≥, де лише фараон сто¤в над сусп≥льством, ус≥ ≥нш≥ в≥льн≥ громад¤ни вважалис¤ р≥в-ними перед творцем ≥ законом, ж≥нки були р≥вноправними з чолов≥ками.

™гипт¤ни ц≥нували радощ≥ с≥мейного житт¤, що в≥добразилос¤ в л≥тератур≥, малюнках та написах на ст≥нах гробниць. ’арактерним дл¤ житт¤ Їгипт¤н був гедон≥зм (етика насолоди). «емн≥ радощ≥ наст≥льки ц≥нувалис¤ у —тародавньому ™гипт≥, що "переносились" нав≥ть у потойб≥чне безсмертне житт¤, ¤ке, ¤к у¤вл¤лос¤, даруЇ в≥чну насолоду. “ому " нига мертвих" -- найб≥льша зб≥рка рел≥г≥йно-маг≥чних текст≥в, записаних на згортках пап≥рус≥в, де з≥бран≥ м≥фи про житт¤ у загробномусв≥т≥ ("царств≥ мертвих"), -- м≥стить чимало гедон≥стичних мотив≥в.

4. ¬исновки.

¬≥ра в ≥ндив≥дуальне безсмерт¤ породила ≥ такий феномен у культур≥ давн≥х Їгипт¤н, ¤к прагненн¤ залишити по соб≥ пам'¤ть у в≥ках, будуючи поховальн≥ пам'¤тки -- гробниц≥ та п≥рам≥ди. якщо в епоху —тародавнього ÷арства лише фараони могли "ув≥йти до царства мертвих", побудувавши соб≥ п≥рам≥ду, то з часу —ереднього ÷арства кожний д≥став право дос¤гти цього "блаженства", спорудивши гробницю дл¤ себе. —аме завд¤ки в≥р≥ в ≥ндив≥дуальне безсмерт¤ Їгипт¤ни, ¤ких сусп≥льство позбавл¤ло можливост≥ самовираженн¤ в зем-ному житт≥, намагалис¤ ув≥чнити своњ душу ≥ т≥ло у потойб≥чному св≥т≥, де кожний отримаЇ вт≥ху, ставши р≥вним богам ≥ фараонам. « цим пов'¤зана поширена у давньоЇгипетськ≥й цив≥л≥зац≥њ традиц≥¤ бальзамуванн¤ та мум≥ф≥кац≥њ т≥л померлих.

” духовному житт≥ —тародавнього ™гипту визр≥вало ≥ прагненн¤ до рац≥онального п≥знанн¤, позбавленого м≥стики. —аме тут уперше у св≥т≥ виникла практична медицина, певного розвитку дос¤гла дес¤ткова си-стема л≥чби в арифметиц≥. ѕро високий р≥вень геометр≥њ , св≥дчать досконал≥сть форм Їгипетських монументаль-них споруд -- п≥рам≥д, палац≥в, храм≥в. ƒавн≥ Їгипт¤ни волод≥ли також де¤кими елементарними знанн¤ми з алгебри, розв'¤зували р≥вн¤нн¤ з одним та двома нев≥домими.

¬ ™гипт≥ ≥снував своЇр≥дний ≥нтелектуальний центр -- "Ѕудинок житт¤", в ¤кому створювали св¤щенн≥ г≥мни та п≥сн≥, редагували богословсько-ф≥лософськ≥ тракта-ти, видавали так зван≥ маг≥чн≥ книги -- зб≥рки з р≥зноман≥тних галузей знань -- маг≥чних ритуал≥в, експериментально перев≥рених рецепт≥в л≥куванн¤ хвороб.

¬инайденн¤ ≥Їрогл≥ф≥чного Їгипетського письма спри¤ло розвитку таких жанр≥в словесност≥, ¤к м≥фи, казки, байки, молитви, г≥мни, плач≥, еп≥таф≥њ, дидактичн≥ твори, пов≥ст≥, любовна л≥рика ≥ нав≥ть ф≥лософськ≥ д≥алоги та пол≥тичн≥ трактати з теор≥њ державноњ влади. «годом виникли рел≥г≥йна драма, св≥тський театр.

‘араони та вищ≥ чиновники оточували себе не лише мислител¤ми, мудрец¤ми-порадниками, а й митц¤ми-арх≥текторами, скульпторами, сп≥ваками, танцюристами, музикантами.

«авд¤ки розвитку мистецтва у давньоЇгипетському сусп≥льств≥ вперше в ≥стор≥њ св≥товоњ культури зародилас¤ така риса, ¤к гуман≥зм. ’оча давн≥ Їгипт¤ни ≥ в≥рили у безсмерт¤, в њхньому духовному житт≥ ≥снувала й антитеза ц≥й ≥дењ, в≥дображена, зокрема, у зб≥рц≥ текст≥в епохи —ереднього та Ќового царств, в≥дом≥й п≥д назвою "ѕ≥сн¤ арф≥ста". њњ пронизуЇ думка, що все на «емл≥ минуче, приречене на зникненн¤. јдже н≥хто з померлих не з'¤вивс¤ з потойб≥чного св≥ту, щоб розпов≥сти люд¤м про долю, ¤ка чекаЇ њх у загробному житт≥. “ому сл≥д насолоджуватис¤ земними благами.

¬икористана л≥тература.

1. ≤с≥ченко ≤гор . ћонашество давнього ™гипту. -- 2. вид. -- ’. : јкта, 2004. -- 246с. -- (јскетична культура христи¤нства).

2. Ћ≥с≥ченко Ћариса ≤ван≥вна. ћ≥й ™гипет: (ƒодаток до зб. "¬стань, “арасе любий"):¬≥рш≥. --  . : ‘акт, 2001.

3. ћ≥фолог≥¤: ћежир≥чч¤, —тародавн≥й ™гипет, —тародавн¤ √рец≥¤, —тародавн≥й –им: ƒит. енцикл. / ќксана ќлекс≥њвна ћогила (авт.-упор¤д.), —в¤тослав ¬олодимирович „умаков (авт.-упор¤д. ) --  . : Ўкола, 2002. -- 448с.

4. –оманова ќлена ќлекс≥њвна. ∆рецтво в соц≥альн≥й структур≥ ™гипту доби ƒавнього ÷арства: јвтореф. дис... канд. ≥ст. наук: 07.00.02 / ЌјЌ ”крањни; ≤нститут сходознавства ≥м. ј. римського --  ., 2000. -- 20с.