ќсвоЇнн¤ космосу: ≥стор≥¤ та сучасн≥сть

ћ≥н≥стерство осв≥ти та науки ”крањни

Ќац≥ональний техн≥чний ун≥верситет

"’арк≥вський пол≥техн≥чний ≥нститут"

 онтрольна робота з ≥стор≥њ науки ≥ техн≥ки

“ема є60: "ќсвоЇнн¤ космосу: ≥стор≥¤ та сучасн≥сть"

—тудента 1 курсу

√рупи  ≤“«-19

√ладкова ™вгена ™горовича

ѕлан

¬ступ

ѕочаток косм≥чноњ ери

 осмос та наука

„орн≥ д≥рки

¬исновок

—писок використаноњ л≥тератури

¬ступ

” друг≥й половин≥ XX ст. людство, ступив на пор≥г ¬сесв≥ту, вийшло в косм≥чний прост≥р. ƒорогу в космос в≥дкрила наша Ѕатьк≥вщина. ѕерший штучний супутник «емл≥, ¤кий в≥дкрив косм≥чну еру, запущений колишн≥м –ад¤нським —оюзом, а перший космонавт св≥ту - громад¤нин колишнього —–—–.

 осмонавтика - це величезний катал≥затор сучасноњ науки ≥ техн≥ки, ¤кий став за небачено короткий терм≥н одним з головний важел≥в сучасного св≥тового процесу. ¬она стимулюЇ розвиток електрон≥ки, машинобудуванн¤, матер≥алознавства, обчислювальноњ техн≥ки, енергетики та багатьох ≥нших галузей народного господарства.

” науковому план≥ людство прагне знайти в космос≥ в≥дпов≥дь на так≥ принципов≥ питанн¤, ¤к будова ≥ еволюц≥¤ ¬сесв≥ту, утворенн¤ —он¤чноњ системи, походженн¤ та шл¤хи розвитку житт¤. ¬≥д г≥потез про природу планет ≥ будову космосу, люди перейшли до всеб≥чного ≥ безпосереднього вивченн¤ небесних т≥л ≥ м≥жпланетного простору за допомогою ракетно-косм≥чноњ техн≥ки.

¬ освоЇнн≥ космосу людству належить вивчить р≥зн≥ област≥ косм≥чного простору: ћ≥с¤ць, ≥нш≥ планети ≥ м≥жпланетний прост≥р.

—учасний р≥вень косм≥чноњ техн≥ки та прогноз њњ розвитку показують, що основною метою наукових досл≥джень за допомогою косм≥чних засоб≥в, очевидно, в найближчому майбутньому буде наша —он¤чна система. √оловними при цьому будуть завданн¤ вивченн¤ сон¤чно-земних зв'¤зк≥в ≥ простору «емл¤ - ћ≥с¤ць, а так само ћеркур≥¤, ¬енери, ћарса, ёп≥тера, —атурна та ≥нших планет, астроном≥чн≥ досл≥дженн¤, медико-б≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ з метою оц≥нки впливу тривалост≥ польот≥в на орган≥зм людини та њњ працездатн≥сть.

” принцип≥ розвиток косм≥чноњ техн≥ки повинен випереджати попит, пов'¤заний з вир≥шенн¤м актуальних народногосподарських проблем. √оловними завданн¤ми тут Ї створенн¤ ракет-нос≥њв, двигун≥в, косм≥чних апарат≥в, а також засоб≥в забезпеченн¤ (командно-вим≥рювальних ≥ стартових комплекс≥в, апаратури ≥ т.д.), забезпеченн¤ прогресу в сум≥жних галуз¤х техн≥ки, пр¤мо або поб≥чно пов'¤заних з розвитком космонавтики.

ƒо польот≥в у св≥товий прост≥р потр≥бно було зрозум≥ти ≥ використовувати на практиц≥ принцип реактивного руху, навчитис¤ робити ракети, створити теор≥ю м≥жпланетних пов≥домлень ≥ т.д.

–акетна техн≥ка - далеко не нове пон¤тт¤. ƒо створенн¤ потужних сучасних ракет-нос≥њв людина йшла через тис¤чол≥тт¤ мр≥й, фантаз≥й, помилок, пошук≥в у р≥зних галуз¤х науки ≥ техн≥ки, накопиченн¤ досв≥ду ≥ знань.

ѕринцип д≥њ ракети пол¤гаЇ в њњ рус≥ п≥д д≥Їю сили потоку частинок, що виникають при згоранн≥ палива ракети. ” ракет≥, тобто апарат≥, обладнаному ракетним двигуном, гази утворюютьс¤ за рахунок реакц≥њ окислювача ≥ пального, що збер≥гаютьс¤ в сам≥й ракет≥. ÷¤ обставина робить роботу ракетного двигуна незалежною в≥д на¤вност≥ або в≥дсутност≥ газового середовища. “аким чином, ракета ¤вл¤Ї собою дивну конструкц≥ю, здатну перем≥щатис¤ в безпов≥тр¤ному простор≥ - косм≥чному.

ќсобливе м≥сце серед рос≥йських проект≥в застосуванн¤ реактивного принципу польоту займаЇ проект Ќ. ≤.  ≥бальчича, в≥домого рос≥йського революц≥онера, ¤кий залишив, незважаючи на коротке житт¤ (1853-1881), глибокий сл≥д в ≥стор≥њ науки ≥ техн≥ки. ћаючи велик≥ й глибок≥ знанн¤ з математики, ф≥зики ≥ особливо з х≥м≥њ,  ибальчич виготовл¤в саморобн≥ снар¤ди ≥ м≥ни. "ѕроект пов≥троплавного приладу" був результатом тривалоњ досл≥дницькоњ роботи  ≥бальчича над вибуховими речовинами. ¬≥н, по сут≥, вперше запропонував не ракетний двигун, пристосований до ¤кого-небудь ≥снуючого л≥тальному апарату, ¤к це робили ≥нш≥ винах≥дники, а зовс≥м новий (ракетод≥нам≥чний) апарат, прообраз сучасних п≥лотованих косм≥чних засоб≥в, у ¤ких т¤га ракетних двигун≥в служить дл¤ безпосереднього створенн¤ п≥дйомноњ сили, що п≥дтримуЇ апарат у польот≥. Ћ≥тальний апарат  ибальчича повинен був функц≥онувати за принципом ракети!

јле  ибальчича посадили до в'¤зниц≥ за замах на цар¤ ќлександра II, ≥ тому його проект л≥тального апарату був ви¤влений т≥льки в 1917 роц≥ в арх≥в≥ департаменту пол≥ц≥њ.

ќтже, до к≥нц¤ минулого стол≥тт¤ ≥де¤ застосуванн¤ дл¤ польот≥в реактивних прилад≥в отримала у –ос≥њ велик≥ масштаби. ≤ першим, хто вир≥шив продовжити досл≥дженн¤ був наш великий сп≥вв≥тчизник  ост¤нтин ≈дуардович ÷≥олковський (1857-1935рр.). –еактивним принципом руху в≥н почав ц≥кавитис¤ дуже рано. ¬же у 1883 роц≥ в≥н дав опис корабл¤ з реактивним двигуном, а у 1903 роц≥ ÷≥олковський вперше у св≥т≥ мав можлив≥сть сконструювати схему р≥динноњ ракети. ≤дењ ÷≥олковського отримали загальне визнанн¤ ще у 1920-≥ роки. ≤ блискучий продовжувач його справи —. ѕ.  орольов за м≥с¤ць до запуску першого штучного супутника «емл≥ говорив, що ≥дењ та прац≥  ост¤нтина ≈дуардовича будуть все б≥льше ≥ б≥льше залучати до себе увагу в м≥ру розвитку ракетноњ техн≥ки, в чому, безперечно, ви¤вивс¤ абсолютно правий.

ѕочаток косм≥чноњ ери

„ерез 40 рок≥в п≥сл¤ того, ¤к був знайдений проект л≥тального апарату, створений  ≥бальчичем, 4 жовтн¤ 1957 року колишн≥й —–—– зд≥йснив запуск першого в св≥т≥ штучного супутника «емл≥. ѕерший рад¤нський супутник дозволив вперше вим≥р¤ти щ≥льн≥сть верхньоњ атмосфери, одержати дан≥ про поширенн¤ рад≥осигнал≥в в ≥оносфер≥, в≥дпрацювати питанн¤ виведенн¤ на орб≥ту, тепловий режим та ≥нш≥ в≥домост≥. —упутник представл¤в собою алюм≥н≥Їву сферу д≥аметром 58 см ≥ масою 83,6 кг з чотирма штиров≥ антенами довжиною 2,4-2,9 м. ” герметичному корпус≥ розм≥щувалис¤ апаратура та джерела електроживленн¤. ѕочатков≥ параметри орб≥ти складали: висота перигею 228 км, висота апогею 947 км, нахил 65,1?.

3 листопада –ад¤нський —оюз пов≥домив про виведенн¤ на орб≥ту другого рад¤нського супутника. ¬ окрем≥й герметичн≥й каб≥н≥ знаходилис¤ собака Ћайка ≥ телеметрична система дл¤ реЇстрац≥њ њњ повед≥нки в невагомост≥. —упутник був також забезпечений науковими приладами дл¤ досл≥дженн¤ випром≥нюванн¤ —онц¤ ≥ косм≥чних промен≥в.

6 грудн¤ 1957 року у —получених Ўтатах јмерики була зроблена спроба запустити супутник "јвангард-1" за допомогою ракети-нос≥¤, розробленого ƒосл≥дницькою лаборатор≥Їю ¬ћ‘. ѕ≥сл¤ запалюванн¤ ракета п≥дн¤лас¤ над пусковим столом, однак через секунду двигуни вимкнулис¤ ≥ ракета впала на ст≥л, вибухнувши в≥д удару .

31 с≥чн¤ 1958 року був виведений на орб≥ту супутник "≈ксплорер-1", американська в≥дпов≥дь на запуск рад¤нських супутник≥в. «а своњми розм≥рами ≥ масою в≥н не був кандидатом у рекордсмени. Ѕудучи довжиною менше 1 м ≥ д≥аметром близько 15,2 см, в≥н мав масу всього лише 4,8 кг.

ќднак його корисний вантаж було приЇднано до четвертого, останнього ступеню ракети-нос≥¤ "ёнона-1". —упутник разом з ракетою на орб≥т≥ мав довжину 205 см ≥ масу 14 кг. Ќа ньому були встановлен≥ датчики зовн≥шньоњ ≥ внутр≥шньоњ температур, датчики ероз≥њ ≥ удар≥в дл¤ визначенн¤ поток≥в м≥крометеорит≥в ≥ л≥чильник √ейгера-ћюллера дл¤ реЇстрац≥њ проникаючих косм≥чних промен≥в.

¬ажливий науковий результат польоту супутника складавс¤ у в≥дкритт≥ навколо «емл≥ рад≥ац≥йних по¤с≥в. Ћ≥чильник √ейгера-ћюллера припинив рахунок, коли апарат знаходивс¤ вже в апогењ на висот≥ 2530 км, а висота перигею становила приблизно 360 км.

5 лютого 1958 року в —Ўј була зроблена друга спроба запустити супутник "јвангард-1", але вона також зак≥нчилас¤ авар≥Їю, ¤к ≥ перша спроба. Ќарешт≥ 17 березн¤ супутник був виведений на орб≥ту. ” пер≥од з грудн¤ 1957 року по вересень 1959 року було зроблено одинадц¤ть спроб вивести на орб≥ту "јвангард-1" ≥ т≥льки три з них були усп≥шними.

ќбидва супутники внесли багато нового в розвиток косм≥чноњ науки ≥ техн≥ки (сон¤чн≥ батарењ, нов≥ дан≥ про щ≥льн≥сть верхн≥й атмосфери, точне картуванн¤ остров≥в у “ихому океан≥ ≥ т.д.). 17 серпн¤ 1958 року у —Ўј була зроблена перша спроба послати з мису  анаверал, що знаходитьс¤ на околиц≥ ћ≥с¤ц¤, зонд з науково-досл≥дною апаратурою. ¬она ви¤вилас¤ невдалою. –акета п≥дн¤лас¤ ≥ пролет≥ла всього 16 км. ѕерша ступ≥нь ракети вибухнула на висот≥ на 77 м. 11 жовтн¤ 1958 року була зроблена друга спроба запуску м≥с¤чного зонда "ѕ≥онер-1", що також ви¤вилас¤ невдалою. Ќаступн≥ к≥лька запуск≥в також ви¤вилис¤ невдалими, лише 3 березн¤ 1959 року "ѕ≥онер-4", масою 6,1 кг частково виконав поставлене завданн¤: пролет≥в мимо ћ≥с¤ц¤ на в≥дстан≥ 60000 км (зам≥сть планованих 24000 км).

“ак само, ¤к ≥ при запуску супутника «емл≥, пр≥оритет у запуску першого зонда належить —–—–. 2 с≥чн¤ 1959 року був запущений перший, створений руками людини об'Їкт, ¤кий був виведений на траЇктор≥ю, що проходить досить близько в≥д ћ≥с¤ц¤, на орб≥ту супутника —онц¤. “аким чином " ћ≥с¤ць-1" вперше дос¤гла другоњ косм≥чноњ швидкост≥. "ћ≥с¤ць-1" мала масу 361,3 кг ≥ пролет≥ла б≥л¤ ћ≥с¤ц¤ на в≥дстан≥ 5500 км. Ќа в≥дстан≥ 113000 км в≥д «емл≥ з ракетноњ ступен≥, пристикованоњ до "ћ≥с¤цю-1", була випущена хмара пар≥в натр≥ю, ¤ка утворила штучну комету. —он¤чне випром≥нюванн¤ викликало ¤скраве св≥ченн¤ пар≥в натр≥ю ≥ оптичн≥ системи на «емл≥ сфотографували хмару на тл≥ суз≥р'¤ ¬одол≥¤.

"ћ≥с¤ць-2" була запущена 12 вересн¤ 1959 року ≥ зд≥йснила перший у св≥т≥ пол≥т на ≥нше небесне т≥ло. ” 390,2-к≥лограмовоњ сфер≥ розм≥щувалис¤ прилади, ¤к≥ показали, що ћ≥с¤ць не маЇ магн≥тного пол¤ ≥ рад≥ац≥йного по¤су.

јвтоматична м≥жпланетна станц≥¤ (јћ—) "ћ≥с¤ць-3" була запущена 4 жовтн¤ 1959 року. ¬ага станц≥њ дор≥внював 435 кг. ќсновною метою запуску був обл≥т ћ≥с¤ц¤ ≥ фотографуванн¤ њњ зворотноњ, невидимоњ ≥з «емл≥, сторони. ‘отографуванн¤ проводилос¤ 7 жовтн¤ в прот¤гом 40 хв. з висоти 6200 км над ћ≥с¤цем.

12 кв≥тн¤ 1961 о 9 год. 07 хв. за московським часом у к≥лькох дес¤тках к≥лометр≥в на п≥вн≥ч в≥д селища “юратам у  азахстан≥ на рад¤нському космодром≥ Ѕайконур в≥дбувс¤ запуск м≥жконтинентальноњ бал≥стичноњ ракети –-7, в носовому в≥дс≥ку ¤коњ розм≥щувавс¤ п≥лотований косм≥чний корабель "—х≥д" з майором ¬¬— ёр≥Їм ќлекс≥йовичем √агар≥ним на борту. «апуск пройшов усп≥шно.  осм≥чний корабель був виведений на орб≥ту з нахилом 65?, висотою перигею 181 км ≥ висотою апогею 327 км ≥ зробив один виток навколо «емл≥ за 89 хв. Ќа 108-≥й хвилин≥ п≥сл¤ запуску в≥н повернувс¤ на «емлю, приземлившись в район≥ села —мел≥вка —аратовськоњ област≥. “аким чином, через 4 роки п≥сл¤ виведенн¤ першого штучного супутника «емл≥ –ад¤нський —оюз вперше в св≥т≥ зд≥йснив пол≥т людини в косм≥чний прост≥р.

 осм≥чний корабель складавс¤ з двох в≥дс≥к≥в. —пусковий апарат, ¤кий Ї одночасно каб≥ною космонавта, ¤вл¤в собою сферу д≥аметром 2,3 м, покриту матер≥алом дл¤ теплового захисту при вход≥ в атмосферу.  еруванн¤ кораблем зд≥йснювалось автоматично, а також космонавтом. ” польот≥ безперервно п≥дтримувалас¤ под≥бна с «емлею атмосфера - сум≥ш кисню з азотом п≥д тиском 1 атм. (760 мм рт. ст.). "—х≥д-1" мав масу 4730 кг, а з останньою сходинкою ракети-нос≥¤ 6170 кг.  осм≥чний корабель "—х≥д" виводивс¤ в космос 5 раз≥в, п≥сл¤ чого було оголошено про його безпеку дл¤ польоту людини.

„ерез чотири тижн≥ п≥сл¤ польоту √агар≥на - 5 травн¤ 1961 року кап≥тан 3-го рангу јлан Ўепард став першим американським астронавтом.

’оча в≥н ≥ не дос¤г навколоземн≥й орб≥ти, в≥н п≥дн¤вс¤ над «емлею на висоту близько 186 км. Ўепард був запущений з мису  анаверал у косм≥чному корабл≥ "ћеркур≥й-3" за допомогою модиф≥кованоњ бал≥стичноњ ракети "–едстоун" ≥ пров≥в у польот≥ 15 хв. 22 с. до посадки в јтлантичному океан≥. ¬≥н дов≥в, що людина в умовах невагомост≥ може зд≥йснювати ручне управл≥нн¤ косм≥чним кораблем.  осм≥чний корабель "ћеркур≥й" значно в≥др≥зн¤вс¤ в≥д косм≥чний корабл¤ "—х≥д".

¬≥н складавс¤ т≥льки з одного модул¤ - п≥лотованоњ капсули у форм≥ ус≥ченого конуса довжиною 2,9 м ≥ д≥аметром п≥дстави 1,89 м. …ого герметична оболонка з н≥келевого сплаву мала обшивку з титану дл¤ захисту в≥д нагр≥ву при вход≥ в атмосферу. јтмосфера всередин≥ "ћеркур≥¤" складалас¤ з чистого кисню п≥д тиском 0,36 ат.

20 лютого 1962 року —Ўј дос¤гли навколоземн≥й орб≥ти. « мису  анаверал був запущений корабель "ћеркур≥й-6", п≥лотований п≥дполковником ¬ћ‘ ƒжоном √ленном. √ленн пробув на орб≥т≥ т≥льки 4 год. 55 хв., зд≥йснивши 3 витка до усп≥шноњ посадки. ћетою польоту √ленна було визначенн¤ можливост≥ роботи людини в косм≥чного корабл¤ "ћеркур≥й". ќстанн≥й раз "ћеркур≥й" вийшов у космос 15 травн¤ 1963 року.

18 березн¤ 1965 року був виведений на орб≥ту корабель "—х≥д" з двома космонавтами на борту - командиром корабл¤ полковником ѕавлом ЅЇл¤Ївим ≥ другим п≥лотом п≥дполковником ќлекс≥Їм Ћеоновим. ¬≥дразу п≥сл¤ виходу на орб≥ту ек≥паж очистив себе в≥д азоту, вдихаючи чистий кисень. ѕот≥м був розгорнутий шлюзовий в≥дс≥к: Ћеонов ув≥йшов у шлюзов≥й в≥дс≥к, закрив кришку люка косм≥чного кораблю ≥ вперше в св≥т≥ зд≥йснив вих≥д у косм≥чний прост≥р.  осмонавт з автономною системою життЇзабезпеченн¤ перебував поза каб≥ною кораблю прот¤гом 20 хв., часом в≥ддал¤ючись в≥д корабл¤ на в≥дстань до 5 м. ѕ≥д час виходу в≥н був сполучений з кораблем т≥льки телефонним ≥ телеметричним кабел¤ми. “аким чином, була практично п≥дтверджена можлив≥сть перебуванн¤ ≥ роботи космонавта поза косм≥чним кораблем.

3 червн¤ був запущений "ƒжемен≥-4" з кап≥танами ƒжеймсом ћакд≥в≥ттом ≥ ≈двардом ¬айтом. ѕ≥д час цього польоту, що тривав 97 год. 56 хв. ”айт вийшов з кораблю ≥ пров≥в поза каб≥ною 21 хв., перев≥р¤ючи можлив≥сть маневру в космос≥ за допомогою ручного реактивного п≥столета на стиснутому газ≥.

Ќа превеликий жаль, освоЇнн¤ космосу не об≥йшлос¤ без жертв. 27 с≥чн¤ 1967 року ек≥паж, що готувавс¤ зд≥йснити перший п≥лотований пол≥т за програмою "јполлон", загинув п≥д час пожеж≥ всередин≥ корабл¤, згор≥вши за 15 с в атмосфер≥ чистого кисню. ¬≥рджил √риссом, ≈двард ”айт та –оджер „афф≥ стали першими американськими астронавтами, загиблими у косм≥чних корабл¤х. 23 кв≥тн¤ з Ѕайконура був запущений новий корабель "—оюз-1", п≥лотований полковником ¬олодимиром  омаровим. «апуск пройшов усп≥шно.

Ќа 18 витку, через 26 годин 45 хвилин п≥сл¤ запуску,  омаров почав ор≥Їнтац≥ю дл¤ входу в атмосферу. ¬с≥ операц≥њ пройшли нормально, але п≥сл¤ входу в атмосферу ≥ гальмуванн¤ в≥дмовила парашутна система.  осмонавт загинув миттЇво в момент удару "—оюзу" о «емлю з≥ швидк≥стю 644 км/год. ” подальшому космос забрав ще не одне людське житт¤, але ц≥ жертви були першими.

ѕотр≥бно зауважити, що в природно-науковому ≥ продуктивному планах св≥т стоњть перед низкою глобальних проблем, вир≥шенн¤ ¤ких потребуЇ об'Їднаних зусиль ус≥х народ≥в. ÷е проблеми сировинних ресурс≥в, енергетики, контролю за станом навколишнього середовища ≥ збереженн¤ б≥осфери та ≥нш≥. ¬еличезну роль в кардинальному њх р≥шенн≥ буде грати косм≥чн≥ досл≥дженн¤ - однин з найважлив≥ших напр¤м≥в науково-техн≥чноњ революц≥њ.

 осмонавтика ¤скраво демонструЇ всьому св≥ту пл≥дн≥сть мирноњ творчоњ прац≥, вигоди об'Їднанн¤ зусиль р≥зних крањн у вир≥шенн≥ наукових ≥ народногосподарських завдань.

« ¤кими ж проблемами стикаЇтьс¤ космонавтика ≥ сам≥ космонавти?

ѕочнемо з життЇзабезпеченн¤. ўо це таке? ∆иттЇзабезпеченн¤ в косм≥чному польот≥ - це створенн¤ ≥ п≥дтримка прот¤гом усього польоту в житлових та робочих в≥дс≥ках корабл¤ таких умов, ¤к≥ забезпечили б ек≥пажу працездатн≥сть, достатню дл¤ виконанн¤ поставленого завданн¤, ≥ м≥н≥мальну ймов≥рн≥сть виникненн¤ патолог≥чних зм≥н в орган≥зм≥ людини. як це зробити? Ќеобх≥дно ≥стотно зменшити ступ≥нь впливу на людину неспри¤тливих зовн≥шн≥х фактор≥в косм≥чного польоту - вакууму, метеоричних т≥л, проникаючоњ рад≥ац≥њ, невагомост≥, перевантажень; забезпечити ек≥паж речовинами ≥ енерг≥Їю, без ¤ких не можлива нормальна життЇд≥¤льн≥сть людини; њжею, водою, киснем; видалити продукти життЇд≥¤льност≥ орган≥зму та шк≥длив≥ дл¤ здоров'¤ речовини, ¤к≥ вид≥л¤ютьс¤ при робот≥ систем ≥ устаткуванн¤ косм≥чного корабл¤; забезпечити потреби людини в рус≥, в≥дпочинку, зовн≥шн≥й ≥нформац≥њ та нормальних умовах прац≥; орган≥зувати медичний контроль за станом здоров'¤ ек≥пажу та п≥дтримувати його на необх≥дному р≥вн≥. ѕродукти харчуванн¤ ≥ вода доставл¤ютьс¤ в космос у в≥дпов≥дн≥й упаковц≥, а кисень - в х≥м≥чно зв'¤заному вигл¤д≥. якщо не проводити в≥дновленн¤ продукт≥в життЇд≥¤льност≥, то дл¤ ек≥пажу з трьох чолов≥к на один р≥к буде потр≥бно 11 тонн перерахованих вище продукт≥в, що, погодьтес¤, становить чималу вагу, об'Їм, так ≥ ¤к це все буде збер≥гаЇтьс¤ прот¤гом року?!

” найближчому майбутньому системи регенерац≥њ дозвол¤ть майже повн≥стю в≥дтворювати кисень ≥ воду на борту станц≥њ. ¬же давно почали використовувати воду п≥сл¤ вмиванн¤ ≥ душа, очищену в систем≥ регенерац≥њ. ¬олога конденсуЇтьс¤ в холодильно-сушильному агрегат≥, а пот≥м регенеруЇтьс¤.  исень дл¤ диханн¤ вит¤гуЇтьс¤ з очищеноњ води електрол≥зом, а газопод≥бний водень, реагуючи з вуглекислим газом, що надходить з концентратора, утворюЇ воду, ¤ка живить електрол≥зер. ¬икористанн¤ такоњ системи дозвол¤Ї зменшити в розгл¤нутому приклад≥ масу запас≥в речовин з 11 до 2т. ќстанн≥м часом практикуЇтьс¤ вирощуванн¤ р≥зноман≥тних вид≥в рослин пр¤мо на борту корабл¤, що дозвол¤Ї скоротити запас њж≥, ¤кий необх≥дно брати в космос, ≥ про це згадував ще у своњх прац¤х ÷≥олковський.

 осмос та наука

ќсвоЇнн¤ космосу багато в чому допомагаЇ в розвитку наук. “ак, 18 грудн¤ 1980 року було встановлено ¤вище стоку часток рад≥ац≥йних по¤с≥в «емл≥ п≥д негативними магн≥тними аномал≥¤ми.

≈ксперименти, проведен≥ на першому супутнику показали, що навколоземний прост≥р за межами атмосфери зовс≥м не "порожн≥й". ¬≥н заповнений плазмою та пронизаний потоками енергетичних частинок. ” 1958 роц≥ в ближньому космос≥ були ви¤влен≥ рад≥ац≥йн≥ по¤си «емл≥ - г≥гантськ≥ магн≥тн≥ пастки, заповнен≥ зар¤дженими частками - протонами ≥ електронами високоњ енерг≥њ.

Ќайб≥льша ≥нтенсивн≥сть рад≥ац≥њ в по¤сах спостер≥гаЇтьс¤ на висотах у дек≥лька тис¤ч к≥лометр≥в. “еоретичн≥ оц≥нки показували, що нижче за 500 км не повинно бути п≥двищеноњ рад≥ац≥њ. “ому зовс≥м неспод≥ваним було ви¤вленн¤ п≥д час польот≥в перших корабл≥в областей ≥нтенсивноњ рад≥ац≥њ на висотах до 200-300 км. ¬и¤вилос¤, що це пов'¤зано з аномальними зонами магн≥тного пол¤ «емл≥.

–озвинулис¤ досл≥дженн¤ природних ресурс≥в «емл≥ косм≥чними методами, що багато в чому поспри¤ло розвитку народного господарства.

ѕерша проблема, ¤ка сто¤ла в 1980 роц≥ перед косм≥чними досл≥дниками, представл¤ла перед собою комплекс наукових досл≥джень, що включають б≥льш≥сть найважлив≥ших напр¤мк≥в косм≥чного природознавства. ѓхньою метою була розробка метод≥в тематичного дешифруванн¤ багатозональноњ в≥део≥нформац≥њ та њњ використанн¤ при вир≥шенн≥ завдань наук про «емлю та господарськ≥ галуз≥. ƒо таких завдань належить вивченн¤ глобальних ≥ локальних структур земноњ кори дл¤ п≥знанн¤ ≥стор≥њ њњ розвитку.

ƒруга проблема Ї одн≥Їю з основних ф≥зико-техн≥чних проблем дистанц≥йного зондуванн¤ ≥ маЇ своЇю метою створенн¤ каталог≥в рад≥ац≥йних характеристик земних об'Їкт≥в ≥ моделей њх трансформац≥њ, ¤к≥ дозвол¤ть виконати анал≥з стану природних утворень на час зйомки ≥ прогнозувати њх на динам≥ку.

¬≥дм≥нною особлив≥стю третьоњ проблеми Ї ор≥Їнтац≥¤ на випром≥нюванн¤ рад≥ац≥йних характеристик великих рег≥он≥в аж до планети в ц≥лому з залученн¤м даних про параметри ≥ аномал≥њ грав≥тац≥йного ≥ геомагн≥тного пол≥в «емл≥.

Ћюдина вперше оц≥нила роль супутник≥в дл¤ контролю за станом с≥льськогосподарських уг≥дь, л≥с≥в та ≥нших природних ресурс≥в «емл≥ лише через к≥лька рок≥в п≥сл¤ настанн¤ косм≥чноњ ери. ѕочаток був покладений у 1960 роц≥, коли за допомогою метеоролог≥чних супутник≥в "“≥рос" були отриман≥ обриси земноњ кул≥, що лежить п≥д хмарами. ÷≥ перш≥ чорно-б≥л≥ зображенн¤ давали досить слабке у¤вленн¤ про д≥¤льн≥сть людини ≥ тим не менше це було першим кроком. Ќезабаром були розроблен≥ нов≥ техн≥чн≥ засоби, що дозволили п≥двищити ¤к≥сть спостережень. ≤нформац≥¤ добували з багатоспектральних зображень у видимому та ≥нфрачервоному област¤х спектру. ѕершими супутниками, призначеними дл¤ максимального використанн¤ цих можливостей були апарати типу "Ћендсат". Ќаприклад, супутник "Ћендсат-D", четвертий ≥з сер≥њ, зд≥йснював спостереженн¤ «емл≥ з висоти понад 640 км за допомогою вдосконалених чутливих прилад≥в, що дозволило отримувати значно б≥льш детальну та своЇчасну ≥нформац≥ю. ќдн≥Їю з перших областей застосуванн¤ зображень земноњ поверхн≥, була картограф≥¤. ” епоху, коли ще не було супутник≥в, карти багатьох областей, нав≥ть у розвинених районах св≥ту були складен≥ неточно. «ображенн¤, отриман≥ за допомогою супутника "Ћендсат", дозволили скорегувати й оновити де¤к≥ ≥снуюч≥ карти —Ўј. ” —–—– зображенн¤, отриман≥ з≥ станц≥њ "—алют", ви¤вилис¤ незам≥нними дл¤ перев≥рки Ѕјћ.

” середин≥ 70-х рок≥в Ќј—ј та ћ≥н≥стерство с≥льського господарства —Ўј ухвалили р≥шенн¤ продемонструвати можливост≥ супутниковоњ системи в прогнозуванн≥ найважлив≥шоњ с≥льськогосподарськоњ культури - пшениц≥. —упутников≥ спостереженн¤, що ви¤вилис¤ на р≥дк≥сть точними, в подальшому були поширен≥ на ≥нш≥ с≥льськогосподарськ≥ культури. ¬ той же час в —–—– спостереженн¤ за с≥льськогосподарськими культурами проводилис¤ з супутник≥в сер≥й " осмос", "ћетеор", "ћусон" ≥ орб≥тальних станц≥й "—алют".

¬икористанн¤ ≥нформац≥њ з супутник≥в ви¤вило њњ незаперечн≥ переваги при оц≥нц≥ обс¤гу стройового л≥су на великих територ≥¤х будь-¤коњ крањни. —тало можливим керувати процесом вирубки л≥су ≥ при необх≥дност≥ давати рекомендац≥њ щодо зм≥ни контур≥в району вирубки з точки зору найкращою збереженн¤ л≥су. «авд¤ки зображенн¤м з супутник≥в стало також можливим швидко оц≥нювати меж≥ л≥сових пожеж, особливо "коронообразних", характерних дл¤ зах≥дних областей ѕ≥вн≥чноњ јмерики, район≥в ѕримор'¤ ≥ п≥вденних район≥в —х≥дного —иб≥ру в –ос≥њ.

¬еличезне значенн¤ дл¤ людства в ц≥лому маЇ можлив≥сть практично безперервного спостереженн¤ за просторами —в≥тового ќкеану, ц≥Їњ "кузн≥" погоди. —аме над товщами океанськоњ води зароджуютьс¤ жахливоњ сили урагани ≥ тайфуни, що несуть численн≥ жертви ≥ руйнуванн¤ дл¤ жител≥в узбережж¤. –аннЇ опов≥щенн¤ населенн¤ часто маЇ вир≥шальне значенн¤ дл¤ пор¤тунку дес¤тк≥в тис¤ч житт≥в. ¬изначенн¤ запас≥в риби та ≥нших морепродукт≥в також маЇ величезне практичне значенн¤. ќкеанськ≥ теч≥њ часто викривл¤ютьс¤, зм≥нюють курс ≥ розм≥ри. Ќаприклад, ≈ль Ќ≥но, тепла теч≥¤ в п≥вденному напр¤мку б≥л¤ берег≥в ≈квадору в окрем≥ роки може розповсюджуватис¤ вздовж берег≥в ѕеру до 12? п≥вденноњ широти.  оли це в≥дбуваЇтьс¤, планктон ≥ риба гинуть у величезних к≥лькост¤х, завдаючи непоправноњ шкоди рибним промислам багатьох крањн, ≥ тому числ≥ ≥ –ос≥њ. ¬елик≥ концентрац≥њ однокл≥тинних морських орган≥зм≥в п≥двищують смертн≥сть риби, можливо через те, що в них м≥ститьс¤ велика к≥льк≥сть токсин≥в. —постереженн¤ з супутник≥в також допомагаЇ ви¤вити "капризи" теч≥й ≥ дати корисну ≥нформац≥ю тим, хто њњ потребуЇ. «а де¤кими оц≥нками рос≥йських ≥ американських вчених, економ≥¤ палива у поЇднанн≥ з "додатковим уловом" за рахунок використанн¤ ≥нформац≥њ з супутник≥в, отриманоњ в ≥нфрачервоному д≥апазон≥, даЇ щор≥чний прибуток у 2,44 млн. долар≥в. ¬икористанн¤ супутник≥в дл¤ огл¤ду полегшило завданн¤ прокладанн¤ курсу морських суден . “ак само супутниками ви¤вл¤ютьс¤ небезпечн≥ дл¤ суд≥в айсберги, льодовики. “очне знанн¤ запас≥в сн≥гу в горах та обс¤гу льодовик≥в - важливе завданн¤ наукових досл≥джень, адже у м≥ру освоЇнн¤ посушливих територ≥й потреба у вод≥ р≥зко зростаЇ.

Ќеоц≥ненною Ї допомога космонавт≥в у створенн≥ найб≥льшого картограф≥чного твору - јтласу сн≥жно-льодових ресурс≥в св≥ту. “акож за допомогою супутник≥в знаход¤ть нафтов≥ забрудненн¤, забрудненн¤ пов≥тр¤, корисн≥ копалини.

ѕрот¤гом короткого пер≥оду часу з початку косм≥чноњ ери людина не т≥льки послала автоматичн≥ косм≥чн≥ станц≥њ до ≥нших планет, вона ступила на поверхню ћ≥с¤ц¤, але також зробила революц≥ю в науц≥ про космос, р≥вноњ ¤к≥й не було за всю ≥стор≥ю людства. ѕор¤д з великими техн≥чними дос¤гненн¤ми, викликаними розвитком космонавтики, були отриман≥ нов≥ знанн¤ про планету «емл¤ ≥ сус≥дн≥ св≥ти. ќдним з перших важливих в≥дкритт≥в, зроблених не традиц≥йним (в≥зуальним), а ≥ншим методом спостереженн¤, було встановленн¤ факту р≥зкого зб≥льшенн¤, починаючи з де¤коњ граничноњ висоти, ≥нтенсивност≥ ≥зотропних косм≥чних промен≥в. ÷е в≥дкритт¤ належить австр≥йцю ¬. ‘. ’есс, ¤кий запустив у 1946 роц≥ на велик≥ висоти газову кулю-зонд з апаратурою.

” 1952 ≥ 1953 роках ƒжеймс ¬ан јллен проводив досл≥дженн¤ низки енергетичних косм≥чних промен≥в п≥д час запуску в район≥ п≥вн≥чного магн≥тного полюса «емл≥ невеликих ракет на висоту 19-24 км ≥ висотних куль - балон≥в. ѕроанал≥зувавши результати проведених експеримент≥в, ¬ан јллен запропонував розм≥стити на борту перших американських штучних супутник≥в «емл≥ досить прост≥ по конструкц≥њ детектори косм≥чних промен≥в.

«а допомогою супутника "≈ксплорер-1", виведеного —Ўј на орб≥ту 31 с≥чн¤ 1958 року було ви¤влено р≥зке зменшенн¤ ≥нтенсивност≥ косм≥чного випром≥нюванн¤ на висотах понад 950 км. Ќаприк≥нц≥ 1958 року јћ— "ѕ≥онер-3", подолала за добу польоту в≥дстань понад 100000 км ≥ зареЇструвала за допомогою встановлених на борту датчик≥в другий рад≥ац≥йний по¤с «емл≥, що був розташований вище першого ≥ ¤кий також опо¤сував усю земну кулю.

” серпн≥ та вересн≥ 1958 року на висот≥ б≥льш н≥ж 320 км було зроблено три атомних вибухи, кожен потужн≥стю 1,5 к≥лотонн. ћетою випробувань (кодова назва "јргус") було вивченн¤ можливост≥ зникненн¤ рад≥о ≥ рад≥олокац≥йного зв'¤зку при таких випробуванн¤х. ƒосл≥дженн¤ —онц¤ - найважлив≥ше наукове завданн¤, вир≥шенню ¤кого присв¤чено багато запуск≥в перших супутник≥в ≥ јћ—.

јмериканськ≥ "ѕ≥онери" (1959-1968роки) з орб≥т, що були розташован≥ б≥л¤ —онц¤, передавали по рад≥о на «емлю найважлив≥шу ≥нформац≥ю про структуру —онц¤. ” той же час було запущено б≥льше двадц¤ти супутник≥в сер≥њ "≤нтеркосмос" з метою вивченн¤ —онц¤ ≥ простору б≥л¤ нього.

„орн≥ д≥рки

ѕро чорн≥ д≥рки д≥зналис¤ в 1960-х роках. ¬и¤вилос¤, що ¤кби наш≥ оч≥ могли бачити лише рентген≥вське випром≥нюванн¤, то зор¤не небо над нами вигл¤дало б зовс≥м ≥накше. ѕравда, рентген≥вськ≥ промен≥, що випускаютьс¤ —онцем, вдалос¤ ви¤вити ще до народженн¤ космонавтики, але про ≥нш≥ джерела в зор¤ному неб≥ ≥ не п≥дозрювали. Ќа них натрапили зовс≥м випадково.

” 1962 роц≥ американц≥, вир≥шивши перев≥рити, чи не виходить в≥д поверхн≥ ћ≥с¤ц¤ рентген≥вське випром≥нюванн¤, запустили ракету, оснащену спец≥альною апаратурою. Ћише тод≥, обробл¤ючи результати спостережень переконалис¤, що прилади в≥дзначили потужне джерело рентген≥вського випром≥нюванн¤. ¬≥н розташовувавс¤ у суз≥р'њ —корп≥она. ≤ вже у 70-х роках на орб≥ту вийшли перш≥ 2 супутники, призначен≥ дл¤ досл≥джень та пошуку джерел рентген≥вських промен≥в у всесв≥т≥ - американський "”хуру" ≥ рад¤нський " осмос-428".

ƒо цього часу дещо вже почало про¤снюватис¤. ќб'Їкти, що випускають рентген≥вськ≥ промен≥, зум≥ли зв'¤зати з ледь видимими з≥рками, що мали незвичайн≥ властивост≥. ÷е були компактн≥ згустки плазми н≥кчемних (за косм≥чними м≥рками) розм≥р≥в ≥ мас, розпечен≥ до дек≥лькох дес¤тк≥в м≥льйон≥в градус≥в. ѕри досить скромн≥й зовн≥шност≥ ц≥ об'Їкти волод≥ли колосальною потужн≥стю рентген≥вського випром≥нюванн¤, що у к≥лька тис¤ч раз≥в перевищуЇ повне випром≥ненн¤ —онц¤.

÷≥ крих≥тн≥, д≥аметром близько 10 км, останки повн≥стю вигор≥лих з≥рок, з≥щулен≥ до жахливоњ щ≥льност≥, повинн≥ були хоч ¤кось за¤вити про себе. “ому так охоче в рентген≥вських джерелах "вп≥знавали" нейтронн≥ з≥рки. јле розрахунки спростували оч≥куванн¤: т≥льки що утворен≥ нейтронн≥ з≥рки повинн≥ були в≥дразу охолонути ≥ перестати випром≥нювати, а ц≥ пром≥нилис¤ рентгеном.

«а допомогою запущених супутник≥в досл≥дники ви¤вили строго пер≥одичн≥ зм≥ни поток≥в випром≥нюванн¤ де¤ких з них. Ѕув визначений ≥ пер≥од цих вар≥ац≥й - зазвичай в≥н не перевищував дек≥лькох д≥б. “ак могли вести себе лише два обертаютьс¤ навколо себе з≥рки, з ¤ких одна пер≥одично затьмарювала ≥ншу. ÷е було доведено при спостереженн≥ в телескопи.

«в≥дки ж черпають рентген≥вськ≥ джерела колосальну енерг≥ю випром≥нюванн¤, ќсновною умовою перетворенн¤ нормальноњ з≥рки в нейтронну вважаЇтьс¤ повне загасанн¤ в н≥й ¤дерноњ реакц≥њ. “ому ¤дерна енерг≥¤ виключаЇтьс¤. “од≥, може, це к≥нетична енерг≥¤ швидко обертаЇтьс¤ масивного т≥ла? ƒ≥йсно вона у нейтронних з≥рок велика. јле ≥ њњ вистачаЇ лише ненадовго.

Ѕ≥льш≥сть нейтронних з≥рок ≥снуЇ не поодинц≥, а в пар≥ з величезною з≥ркою. ” њх взаЇмод≥њ, вважають теоретики, ≥ приховано джерело могутньоњ сили косм≥чного рентгену. ¬она утворюЇ навколо нейтронноњ з≥рки газовий диск. ” магн≥тних полюс≥в нейтронного кул≥ речовина диска випадаЇ на його поверхню, а придбана при цьому газом енерг≥¤ перетворюЇтьс¤ в рентген≥вське випром≥нюванн¤.

—в≥й сюрприз п≥дн≥с ≥ " осмос-428". …ого апаратура зареЇструвала нове, зовс≥м не в≥доме ¤вище - рентген≥вськ≥ спалаху. «а один день супутник зас≥к 20 сплеск≥в, кожен з ¤ких тривав не б≥льше 1 сек. , ј потужн≥сть випром≥нюванн¤ зростала при цьому в дес¤тки раз≥в. ƒжерела рентген≥вських спалах≥в вчен≥ назвали барстери. ѓх теж пов'¤зують з подв≥йними системами. Ќайпотужн≥ш≥ спалаху за вистр≥люЇ енерг≥њ всього лише в дек≥лька раз≥в поступаЇтьс¤ повного випром≥нюванн¤ сотень м≥ль¤рд≥в з≥рок, ¤к≥ Ї в наш≥й √алактиц≥.

“еоретики довели: "чорн≥ д≥ри", що вход¤ть до складу подв≥йних зор¤них систем, можуть сигнал≥зувати про себе рентген≥вськими промен¤ми. ≤ причина виникненн¤ та ж - јкрец≥¤ газу. ўоправда механ≥зм в цьому випадку дещо ≥нший. ќс≥дають в "д≥рку" внутр≥шн≥ частини газового диска повинн≥ нагр≥тис¤ ≥ тому стати джерелами рентгену.

ѕереходом на нейтронну з≥рку зак≥нчують "житт¤" т≥льки т≥ св≥тила, маса ¤ких не перевищуЇ 2-3 сон¤чних. Ѕ≥льш велик≥ з≥рки сп≥ткаЇ дол¤ "чорноњ д≥ри".

–ентген≥вська астроном≥¤ пов≥дала нам про останн≥й, можливо, самому бурхливому, етап≥ розвитку з≥рок. «авд¤ки њй ми дов≥далис¤ про найпотужн≥ших косм≥чних вибухи, про газ з температурою в дес¤тки ≥ сотн≥ м≥льйон≥в градус≥в, про можлив≥сть абсолютно незвичайного надщ≥льного стану речовин в "чорн≥ д≥ри".

ўо ж ще даЇ космос саме дл¤ нас? ” телев≥з≥йних (“¬) програмах вже давним-давно не згадуЇтьс¤ про те, що передача ведетьс¤ через супутник. ÷е Ї зайвим св≥дченн¤м величезного усп≥ху в ≥ндустр≥ал≥зац≥њ космосу, що стала нев≥д'Їмною частиною нашого житт¤. —упутники зв'¤зку буквально обплутують св≥т невидимими нитками. ≤де¤ створенн¤ супутник≥в зв'¤зку народилас¤ незабаром п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни, коли ј.  ларк в номер≥ журналу "—в≥т рад≥о" (Wireless World) за жовтень 1945р. представив свою концепц≥ю ретрансл¤ц≥йн≥ станц≥њ зв'¤зку, розташованоњ на висот≥ 35880 км над «емлею.

«аслуга  ларка пол¤гала в тому, що в≥н визначив орб≥ту, на ¤к≥й супутник нерухомий в≥дносно «емл≥. “ака орб≥та називаЇтьс¤ геостац≥онарн≥й або орб≥тою  ларка. ѕ≥д час руху по кругов≥й орб≥т≥ заввишки 35880 км один виток в≥дбуваЇтьс¤ за 24 години, тобто за пер≥од добового обертанн¤ «емл≥. —упутник, ¤кий рухаЇтьс¤ по так≥й орб≥т≥, буде пост≥йно знаходитис¤ над певною точкою поверхн≥ «емл≥.

ѕерший супутник зв'¤зку "“елстар-1" був запущений все ж таки на низьку навколоземну орб≥ту з параметрами 950 х 5630 км це сталос¤ 10 липн¤ 1962р. ћайже через р≥к п≥шов запуск супутника "“елстар-2". ” перш≥й телепередач≥ був показаний американський прапор у Ќов≥й јнгл≥њ на тл≥ станц≥њ в јндовер≥. ÷е зображенн¤ було передано до ¬еликобритан≥њ, ‘ранц≥њ ≥ на американську станц≥ю в шт. Ќью-ƒжерс≥ через 15 годин п≥сл¤ запуску супутника. ƒвома тижн¤ми п≥зн≥ше м≥льйони Ївропейц≥в ≥ американц≥в спостер≥гали за переговорами людей, що знаход¤тьс¤ на протилежних берегах јтлантичного океану. ¬они не лише розмовл¤ли але ≥ бачили один одного, сп≥лкуючись через супутник. ≤сторики можуть вважати цей день датою народженн¤ косм≥чного “Ѕ. Ќайб≥льша в св≥т≥ державна система супутникового зв'¤зку створена в –ос≥њ. ѓњ початок був покладений у кв≥тн≥ 1965р. запуском супутник≥в сер≥њ "Ѕлискавка", що вивод¤тьс¤ на сильно вит¤гнут≥ ел≥птичн≥ орб≥ти з апогеЇм над ѕ≥вн≥чним п≥вкулею.  ожна сер≥¤ включаЇ чотири пари супутник≥в, що обертаютьс¤ на орб≥т≥ на кутовому в≥дстан≥ один в≥д одного 90 гр.

Ќа баз≥ супутник≥в "Ѕлискавка" побудована перша система далекого косм≥чного зв'¤зку "ќрб≥та". ” грудн≥ 1975р. с≥мейство супутник≥в зв'¤зку поповнилос¤ супутником "¬еселка", що функц≥онуЇ на геостац≥онарн≥й орб≥т≥. ѕот≥м з'¤вивс¤ супутник "≈кран" з б≥льш потужним передавачем ≥ прост≥шими наземними станц≥¤ми. ѕ≥сл¤ перших розробок супутник≥в настав новий пер≥од у розвитку техн≥ки супутникового зв'¤зку, коли супутники стали виводити на геостац≥онарну орб≥ту за ¤кою вони рухаютьс¤ синхронно з обертанн¤м «емл≥. ÷е дозволило встановити ц≥лодобовий зв'¤зок м≥ж наземними станц≥¤ми, використовуючи супутники нового покол≥нн¤: американськ≥ "—≥нком", "≈рл≥ берд" ≥ "≤нтелсат" рос≥йськ≥ - "¬еселка" ≥ "√оризонт".

¬елике майбутнЇ пов'¤зують з розм≥щенн¤м на геостац≥онарн≥й орб≥т≥ антенних комплекс≥в.

17 червн¤ 1991, був виведений на орб≥ту супутник геодезичний ERS-1. √оловним завданн¤м супутник≥в повинн≥ були стати спостереженн¤ за океанами ≥ покритими льодом частинами суш≥, щоб представити кл≥матолог≥в, океанограф≥в ≥ орган≥зац≥¤м з охорони навколишнього середовища дан≥ про ц≥ малодосл≥джених рег≥онах. —упутник був оснащений найсучасн≥шою апаратурою м≥крохвильовоњ, завд¤ки ¤к≥й в≥н готовий до будь-¤коњ погоди: "оч≥" його рад≥олокац≥йних прилад≥в проникають кр≥зь туман ≥ хмари ≥ дають ч≥тке зображенн¤ поверхн≥ «емл≥, через воду, через сушу, - ≥ через л≥д. ERS-1 був нац≥лений на розробку льодових карт, ¤к≥ надал≥ допомогли б уникнути безл≥ч катастроф, пов'¤заних ≥з з≥ткненн¤м корабл≥в з айсбергами ≥ т.д.

ѕри всьому тому, розробка судноплавних маршрут≥в це, говор¤чи образною мовою, т≥льки верх≥вка айсберга, ¤кщо т≥льки згадати про розшифровку даних ERS про океанах ≥ покритих льодом просторах «емл≥. Ќам в≥дом≥ тривожн≥ прогнози загального потепл≥нн¤ «емл≥, ¤к≥ призведуть до того, що розтануть пол¤рн≥ шапки ≥ п≥двищитьс¤ р≥вень мор¤. «атоплено будуть вс≥ прибережн≥ зони, постраждають м≥льйони людей.

јле нам нев≥домо, наск≥льки правильн≥ ц≥ прогнози. “ривал≥ спостереженн¤ за пол¤рними област¤ми за допомогою ERS-1 ≥ його посл≥довника (наприк≥нц≥ осен≥ 1994 року) - супутника ERS-2 представл¤ють дан≥, на п≥дстав≥ ¤ких можна зробити висновки про ц≥ тенденц≥њ. ¬они створюють систему "раннього ви¤вленн¤" у справ≥ про таненн¤ льод≥в.

«авд¤ки зн≥мках, ¤к≥ супутник ERS-1 передав на «емлю, ми знаЇмо, що дно океану з його горами ≥ долинами ¤к би "в≥ддруковуЇтьс¤" на поверхн≥ води. “ак вчен≥ можуть скласти у¤вленн¤ про те, чи Ї в≥дстань в≥д супутника до морськоњ поверхн≥ (з точн≥стю до дес¤ти сантиметр≥в зм≥р¤не супутниковими радарним висотом≥ром) вказ≥вкою на п≥двищенн¤ р≥вн¤ мор¤, або ж це "в≥дбиток" гори на дн≥.

’оча спочатку супутник ERS-1 був розроблений дл¤ спостережень за океаном ≥ кригою, в≥н дуже швидко дов≥в свою багатосторонн≥сть ≥ по в≥дношенню до суш≥. ” с≥льському ≥ л≥совому господарств≥, у рибальств≥, геолог≥њ та картограф≥њ фах≥вц≥ працюють з даними, що подаютьс¤ супутником. ќск≥льки ERS-1 п≥сл¤ трьох рок≥в виконанн¤ своЇњ м≥с≥њ в≥н все ще працездатний, вчен≥ мають шанс експлуатувати його разом з ERS-2 дл¤ сп≥льних завдань, ¤к тандем. ≤ вони збираютьс¤ отримувати нов≥ в≥домост≥ про топограф≥њ земноњ поверхн≥ ≥ надавати допомогу, наприклад, в попередженн¤ про можлив≥ землетруси.

—упутник ERS-2 оснащений, кр≥м того, вим≥рювальним приладом Global Ozone Monitoring Experiment Gome, ¤кий враховуЇ обс¤г ≥ розпод≥л озону та ≥нших газ≥в в атмосфер≥ «емл≥. «а допомогою цього приладу можна спостер≥гати за небезпечноњ озоновоњ д≥рою ≥ зм≥нами, що в≥дбуваютьс¤. ќдночасно за даними ERS-2 можна в≥дводити близьке до земл≥ UV-B випром≥нюванн¤.

Ќа тл≥ безл≥ч≥ загальних дл¤ всього св≥ту проблем навколишнього середовища, дл¤ вир≥шенн¤ ¤ких повинн≥ надавати основну ≥нформац≥ю ≥ ERS-1, ≥ ERS-2, плануванн¤ судноплавних маршрут≥в здаЇтьс¤ пор≥вн¤но незначним п≥дсумком роботи цього нового покол≥нн¤ супутник≥в. јле це одна з тих сфер, в ¤к≥й можливост≥ комерц≥йного використанн¤ супутникових даних використовуютьс¤ особливо ≥нтенсивно. ÷е допомагаЇ при ф≥нансуванн≥ ≥нших важливих завдань. ≤ це маЇ в област≥ охорони навколишнього середовища ефект, ¤кий важко переоц≥нити: швидк≥ судноплавн≥ шл¤хи вимагають меншоњ витрати енерг≥њ. јбо згадаЇмо про нафтових танкерах, ¤к≥ в шторм с≥дали на м≥лину або розбивалис¤ ≥ тонули, втрачаючи св≥й небезпечний дл¤ навколишнього середовища вантаж. Ќад≥йне плануванн¤ маршрут≥в допомагаЇ уникнути таких катастроф.

” передових косм≥чних держав св≥ту - –ос≥њ та —Ўј приблизно 15 рок≥в тому невдач≥ йшли одна за одною.  атастрофи косм≥чних корабл≥в "„еленджер" роц≥ та " олумб≥њ" також призвели до затриманн¤ важливих запуск≥в, тому що вони розробл¤лись ¤к основний нос≥й дл¤ виводу на орб≥ту ≥нших апарат≥в. ѕот≥м у –ос≥њ зм≥нилась пол≥тична обстановка, що привело до скороченн¤ бюджету косм≥чноњ програми.

јле у останн≥ роки використанн¤ нових орб≥тальних телескоп≥в дозволило отримати ц≥кав≥ результати, ¤к≥ зробили новий поштовх дл¤ досл≥дженн¤ космосу. Ќайвидатн≥шим орб≥тальним телескопом був "’аббл". “елескоп пост≥йно модерн≥зували, щоб ¤к≥сть його роботи в≥дпов≥дала сучасним цифровим технолог≥¤м. ¬≥н зробив вагомий вклад у досл≥дженн¤ —он¤чноњ системи у вид≥ фотозн≥мк≥в планет. —еред ≥нших зроблених ним зн≥мк≥в Ї зн≥мки народженн¤ та смерт≥ з≥рок, включаючи, можливо, най¤скрав≥шу з ус≥х з≥рок ¬сесв≥ту, сховану за хмарою косм≥чного пилу у ≥ншому к≥нц≥ нашоњ галактики. ќстанн≥ роки були спри¤тливими ≥ дл¤ астроном≥в, робоч≥ ≥нструменти ¤ких пост≥йно знаходилис¤ на «емл≥ - на "бойове чергуванн¤" вставали нов≥, б≥льш потужн≥ телескопи-рефлектори нових зразк≥в. Ќа сьогодн≥шн≥й день найб≥льшими у св≥т≥ рефлекторами Ї два телескопа  ека, встановлен≥ на √ава¤х. јле незабаром з'¤витьс¤ ще потужн≥ший телескоп, ¤кий будують у „≥л≥.

¬исновок

—творенн¤ —он¤чноњ системи - звичайне ¤вище. ѕод≥бн≥ системи народжуютьс¤ у ¬сесв≥т≥ пост≥йно. якщо таких сон¤чних систем така велика к≥льк≥сть, то це означаЇ можлив≥сть ≥снуванн¤ планет, под≥бних наш≥й «емл≥, що обертаютьс¤ навколо ≥нших з≥рок. ј ¤кщо це так, то можна припустити, що на багатьох з них ≥снуЇ житт¤.

¬сесв≥т маЇ великий прост≥р дл¤ досл≥джень. “ехн≥ка, завд¤ки ¤к≥й вивчають космос пост≥йно вдосконалюЇтьс¤, на зм≥ну одним технолог≥¤м приход¤ть ≥нш≥, б≥льш сучасн≥. Ќ≥хто не знаЇ, ¤ка подальша дол¤ нашоњ планети та усього ¬сесв≥ту в ц≥лому. «г≥дно теор≥њ в≥дкритого простору, ¬сесв≥т буде зб≥льшуватис¤ доти, доки ус¤ енерг≥¤ не використаЇтьс¤. “од≥ ус≥ з≥рки та галактики припин¤ть своЇ ≥снуванн¤. «г≥дно теор≥њ закритого простору, коли-небудь зб≥льшенн¤ ¬сесв≥ту припинитьс¤, ≥ тод≥ вона почне стискатис¤ ≥ буде стискатис¤ до того часу, поки зовс≥м не зникне. ” результат≥ цього може трапитис¤ ще один потужний вибух, ¤кий створить новий всесв≥т. “аким чином, цикл ¬сесв≥ту не ск≥нчитьс¤ н≥коли.

¬ наш час пост≥йно вдосконалюЇтьс¤ техн≥ка, що працюЇ у космос≥ та вивчаЇ його: телескопи-рефлектори, супутники, орб≥тальн≥ станц≥њ. ”се це спри¤Ї б≥льш глибокому вивченню —он¤чноњ системи та ¬сесв≥ту в ц≥лому. –озвинен≥ держави витрачають багато грошей, вивчаючи косм≥чний прост≥р, намагаючись з'¤сувати, на ¤ких ще планетах —он¤чноњ системи ≥снуЇ або можливо ≥снуванн¤ житт¤.

Ѕуло б добре, ¤кби через дек≥лька дес¤тк≥в рок≥в людина могла б поњхати на екскурс≥ю на будь-¤ку планету, подивитис¤ на нењ зблизька, побачити красу нашоњ планети з космосу ≥ зрозум≥ти, що цю красу треба берегти. ÷е - наша «емл¤, ми на н≥й живемо, на н≥й будуть жити наш≥ д≥ти та наш≥ онуки.

—писок використаноњ л≥тератури

1.  . √етланд. " осм≥чна техн≥ка". 1986р, ћосква.

2. ќ. ƒ.  оваль, ¬. ѕ. —енкевич. " осмос: далекий та близький", 1977р, ћосква.

3. ¬. Ћ. Ѕарсуков. "ќсвоЇнн¤ косм≥чного простору в —–—–". 1982р, ћосква.

4. »здательство "ћаршалл  авендиш". "ƒрево познани¤. Ќаука и техника"