јстероњдна небезпека: м≥фи та реальн≥сть

2

«м≥ст

¬ступ

јстероњди по¤су  ойпера

Ѕлизькоземн≥ астероњди

јстероњдна небезпека: м≥ф чи реальн≥сть

ѕро метеоритн≥ кратери та про ≥нш≥ насл≥дки пад≥нн¤ метеорит≥в

 онцепц≥¤ створенн¤ та застосуванн¤ багато ешелонованоњ системи захисту земл≥ в≥д астероњдноњ небезпеки

Ћ≥тература

¬ступ

ѕершого с≥чн¤ 1801 p. ƒжузеппе ѕ≥ацц≥, директор обсерватор≥њ ум. ѕалермо (о. —ицил≥¤), ви¤вив небесний об'Їкт сьомоњ зор¤ноњ величини, нев≥домий ран≥ше. «годом з'¤сувалос¤, що це -- невелика планета, ¤ка обертаЇтьс¤ навколо —онц¤ по практично колов≥й орб≥т≥, розташован≥й м≥ж орб≥тами ћарса та ёп≥тера. «г≥дно з традиц≥Їю, що ≥снувала тод≥, називати нов≥ небесн≥ св≥тила ≥менами м≥фолог≥чних бог≥в ƒж. ѕ≥ацц≥ назвав планету ÷ерерою (Ceres), на честь богин≥ -- покровительки острова —инил≥¤. Ќ≥мецький аматор астроном≥њ √. ќльберс ≥з с≥чн¤ 1802 р. розпочав систематичн≥ спостереженн¤ цього нового об'Їкта —он¤чноњ системи ≥ вже 28 березн¤ поруч ≥з ÷ерерою в≥дкрив ще одне аналог≥чне небесне т≥ло приблизно дев'¤тоњ зор¤ноњ величини. ¬оно д≥стало назву ѕаллада (Pallas). ќрб≥та нового об'Їкта також перебувала м≥ж орб≥тами ћарса та ёп≥тера, кр≥м того, вона м≥стилас¤ дуже близько в≥д орб≥ти ÷ерери. Ќа п≥дстав≥ таких факт≥в √. ќльберс висунув г≥потезу, що ц≥ мал≥ планети Ї уламками одн≥Їњ й т≥Їњ ж великоњ планети, ¤ка колись ≥снувала в —он¤чн≥й систем≥, проте з ¤коњсь причини розпалас¤. “ому в≥н приступив до ц≥леспр¤мованого пошуку нових уламк≥в, ¤к≥ мали б таку ж орб≥ту, ≥ 1807 р. в≥дкрив ще одну планету-- ¬есту (Vesta). ”загал≥-то це була четверта мала планета, бо 1804 р. н≥мецький астроном  .Ћ. √ард≥нг ви¤вив третю. њњ назвали ёнона (Juno). ”с≥ чотири щойно в≥дкрит≥ планети, на в≥дм≥ну в≥д семи в≥домих на той час великих планет, нав≥ть у телескопи здавалис¤ лише св≥тлими точками, ¤к зор≥. ќсь чому вони й д≥стали добре в≥дому тепер назву "астероњд", що означаЇ "зорепод≥бний об'Їкт".

ѕрот¤гом наступних майже 40 рок≥в не був в≥дкритий жоден астероњд! Ћише в грудн≥ 1845 р. поштовий чиновник з м. ƒрезден  . √енке ви¤вив п'¤ту малу планету (њњ зор¤на величина була 9.5), ¤ку названо јстре¤ (Astraea), a 1 червн¤ 1847 р. в≥н же в≥дкрив шостий астероњд.  .‘. •аусс назвав новови¤влений об'Їкт √еба (Heba). “ого ж 1847 р. американець ƒж. √емд ви¤вив планети ≤риду (Iris) ≥ ‘лору (Flora), а пот≥м уже практично щор≥чно в≥дкривали по дек≥лька астероњд≥в. ƒо 1891 р. п≥д час в≥зуальних спостережень на невеликих телескопах були в≥дкрит≥ 322 астероњди. јле шукати њх ставало все важче, бо треба було ви¤вл¤ти дедал≥ слабш≥ об'Їкти, а дл¤ цього потр≥бн≥ все потужн≥ш≥ телескопи. « 1890 р. дл¤ пошуку малих планет стали застосовувати фотограф≥ю, ≥ вже в 1924 р. загальна к≥льк≥сть њх перевищила 1000. “ому насл≥дувати давн≥ традиц≥њ, називаючи астероњди ≥менами давньоримських богинь, ставало все важче. ѕоступово "м≥фолог≥чний запас" був вичер-паний, ≥ 45-й астероњд назвали вже звичайним ж≥ночим ≥м'¤м -- ™вген≥¤. ѕ≥сл¤ цього серед назв малих планет стали трапл¤тис¤ чолов≥ч≥ ≥мена, пр≥звища першов≥дкривач≥в, в≥домих пол≥тик≥в, знаменитих учених, географ≥чн≥ назви, а пот≥м ≥ пр≥звища добрих знайомих, клички улюблених собак, назви океанських пароплав≥в, кул≥нарних страв ≥ т. ≥н. Ѕагато астероњд≥в ще чекають своЇњ назви ≥ поки що мають лише пор¤дковий номер у загальному каталоз≥. “епер стало традиц≥Їю називати новов≥дкрит≥ астероњди ≥менами видатних людей. «окрема, 22 серпн¤ 1977 р. астроном  римськоњ обсерватор≥њ ћ. —. „ерних в≥дкрив астероњд є 4520. « ≥н≥ц≥ативи украњнських астроном≥в 25 кв≥тн¤ 1994 р. цьому небесному т≥лов≥ надали ≥м'¤ видатного украњнського к≥номитц¤ й письменника ќлександра ƒовженка.  р≥м того, навколо —онц¤ мандрують мал≥ планети з такими ≥менами: ÷≥олковська (є 1590), ”крањна (є 1709),  орольов (є 1855), —к≥ф≥¤ (є 1906), яцк≥в (є 2728), ∆ил¤Їв (є 14346).

Ќайб≥льший з ус≥х в≥домих на сьогодн≥ астероњд≥в √оловного по¤су -- ÷ерера. ¬она маЇ 932 км у д≥аметр≥, а њњ маса становить приблизно 25% маси вс≥х астероњд≥в, розташованих в межах орб≥ти ѕлутона. Ќаступн≥ за величиною астероњди -- ѕаллада (Pallas), ¬еста та √≥г≥¤ (Hygiea), ¤к≥ мають д≥аметри в≥д 400 до 525 км. ƒ≥аметри вс≥х ≥нших в≥домих астероњд≥в менш≥ за 340 км (серед них т≥льки в 26 астероњд≥в д≥аметри перевищують 200 км). ћожна вважати, що "перепис" найб≥льших ≥з них практично завершений: ми напевно знаЇмо до 99% астероњд≥в, ¤к≥ мають д≥аметри б≥льш≥, н≥ж 100 км. ≤з тих астероњд≥в, що мають розм≥ри 10--100 км, вже описано половину. ≤ ви¤влено дуже незначну частку астероњд≥в з д≥аметрами приблизно 1 км: можлива њхн¤ к≥льк≥сть -- до одного м≥льйона (!). «а оц≥нками, загальна маса вс≥х астероњд≥в —он¤чноњ системи менша за масу природного супутника «емл≥ -- ћ≥с¤ц¤.

Ѕ≥льша частина астероњд≥в складаЇтьс¤ ≥з зал≥зо-магн≥Ївих сил≥кат≥в, ¤к ≥ б≥льша частина метеорит≥в. ѕроте де¤к≥ астероњди складаютьс¤ ≥з довол≥ чистих метал≥в. ÷е, наприклад, (16) ѕсихе¤ (Psyche), (21) Ћютец≥¤ (Lutetia) ≥ (89) ёл≥¤ (Julia). ѕро ≥снуванн¤ "металевих" астероњд≥в говор¤ть ≥ зал≥зн≥ метеорити, ¤к≥ ≥нколи падають на поверхню «емл≥. “аким був, наприклад, в≥домий —≥хоте-јл≥нський метеорит, ¤кий 12 лютого 1947 р. впав в уссур≥йськ≥й тайз≥ в ѕриморському крањ –ос≥њ: металева брила д≥аметром дек≥лька метр≥в ≥ масою майже 1000 т влет≥ла в атмосферу «емл≥ з≥ швидк≥стю приблизно 15 км/с.

јстероњди под≥лено на так≥ типи за њхн≥ми спектрами (тобто за х≥м≥чним складом) ≥ за альбедо.

—-тип. ƒо нього належать понад 75% в≥домих астероњд≥в. ÷≥ вуглецев≥ астероњди Ї надзвичайно темн≥ (альбедо 0.03--0.09). ¬они "насел¤ють" зовн≥шн≥ зони √оловного по¤су астероњд≥в.

S-тип. ƒо нього належать майже 17% ус≥х астероњд≥в. ¬они досить ¤скрав≥ (альбедо 0.10--0.22), за складом -- металев≥ (сум≥ш зал≥зон≥келю, зал≥за та сил≥кату магн≥ю).

ћ-тип. ƒо нього належить б≥льша частина з 8% астероњд≥в. ¬они ¤скрав≥ (альбедо 0.10--0.18) ≥ складаютьс¤ практично з чистого зал≥зон≥келю.

™ ще близько дес¤тка ≥нших р≥дк≥сних тип≥в астероњд≥в.

јстероњди под≥л¤ютьс¤ також за своњм положенн¤м у —он¤чн≥й систем≥.

Ќайб≥льша к≥льк≥сть астероњд≥в розташована в широкому √оловному по¤с≥ астероњд≥в м≥ж орб≥тами ћарса та ёп≥тера на в≥дстан¤х 2--4 а.о. в≥д —онц¤. ўе Ї к≥лька п≥дгруп, названих за ≥менем головних астероњд≥в у них (Hungarias, Floras, Phocaea, Koronis, Eos, Themis, Cybeles ≥ Hildas).

Ќа сайт≥ Ѕ≥-Ѕ≥-—≥ наведено вигл¤д —он¤чноњ системи в≥д —онц¤ до орб≥ти ёп≥тера (рис. 1): кола -- це орб≥ти великих планет, розр≥джен≥ кружечки ближче до центра -- це так зван≥ близькоземн≥ астероњди, суц≥льно вкрита ц¤тками частина рисунка -- це астероњди √оловного по¤су, а квадратики -- це комети. ≤снують й ≥нш≥ "по¤си", астероњди ¤ких заход¤ть всередину орб≥ти ћеркур≥¤ ≥ виход¤ть у зовн≥шню частину —он¤чноњ системи. –озпод≥л астероњдних орб≥т у простор≥ дуже нер≥вном≥рний, ≥ по¤си не Ї безперервними. ћ≥ж ними Ї значн≥ "просв≥ти", на ≥снуванн¤ ¤ких уперше звернув увагу вчений ƒ.  ≥рквуд 1866 р. « того часу вони мають назву "люки  ≥рквуда".

ј—“≈–ќѓƒ» ѕќя—”  ќ…ѕ≈–ј

30 серпн¤ 1992 р. був в≥дкритий перший астероњд ≥з так званого по¤су  ойпера (рис. 2), розташованого на в≥дстан¤х в≥д 40 до приблизно 100 а. о., -- 1992 QB1. ” бе-резн≥ 2000 р. в по¤с≥  ойпера був ви¤влений ще один об'Їкт -- 2000 ≈¬173, д≥аметр ¤ко-го оц≥нювавс¤ в 600 км. 28 листопада 2000 р. –оберт ћак-ћ≥ллан заф≥ксував нев≥домий об'Їкт 20-њ зор¤ноњ величини (його позначили 2000 WR106). ƒ≥аметр цього небесного т≥ла оц≥нюють у 750--1000 км. ѕот≥м практично щом≥с¤чно стали ви¤вл¤ти по к≥лька об'Їкт≥в, ¤к≥ належать до по¤су  липера, ≥з розм≥рами понад 100 км. Ќа сьогодн≥ њх в≥дкрито понад 600. Ќа рис. « зображено найб≥льш≥ з в≥домих об'Їкт≥в по¤су  ойпера (праворуч) ≥ астероњд≥в (л≥воруч). "„орнота" об'Їкт≥в приблизно в≥дпов≥даЇ њхньому альбедо (дл¤ схеми використано ¤к в≥дом≥, так ≥ гадан≥ значенн¤ цього параметра).

ЅЋ»«№ ќ«≈ћЌ≤ ј—“≈–ќѓƒ»

13 серпн¤ ≤898 р. вчений ¬≥тт п≥д час своњх спостережень в обсерватор≥њ "”ран≥¤" в Ѕерл≥н≥ в≥дкрив 433-й астероњд, ¤кий п≥зн≥ше назвали ≈рос (Eros). …ого орб≥та не була схожа з жодною в≥домою тод≥ орб≥тою. Ќевелика за розм≥рами, сильно вит¤гнута, лише своЇю афел≥йною точкою (найдальша в≥д —онц¤ точка ел≥птичноњ орб≥ти астероњда) вона "ч≥пл¤лас¤" за по¤с астероњд≥в. ѕрот¤гом же б≥льшоњ частини часу астероњд перебував на значн≥й в≥дстан≥ в≥д по¤су, ≥ в своЇму перигел≥њ (найближча до —онц¤ точка ел≥птичноњ орб≥ти астероњда) "торкавс¤" земноњ орб≥ти. ” 1932 р. ≈.∆. ƒельпорт в ”ккльськ≥й обсерватор≥њ (Ѕельг≥¤) в≥дкрив другий астероњд з орб≥тою такого ж типу -- јмур (Amour). „ерез дек≥лька м≥с¤ц≥в був в≥дкритий јполлон (Apollos), орб≥та ¤кого заходить всередину орб≥ти «емл≥ та нав≥ть ¬енери. ” 1976 р. були в≥дом≥ вже понад 40 астероњд≥в, орб≥ти котрих дуже близько п≥дходили до земноњ орб≥ти. “ак≥ астероњди назвали близькоземними. ¬они також под≥лен≥ на п≥дгрупи, кожна з них маЇ назву за ≥м'¤м найб≥льшого з≥ своњх член≥в. ќсь ц≥ п≥дгрупи:

аф≥н¤ни (Athens): головн≥ п≥вос≥ орб≥т астероњд≥в -- приблизно 1.0 а. о., ≥ в перигел≥њ ц≥ об'Їкти перебувають на в≥дстан≥ понад 0.983 а.о. јстероњди названоњ п≥дгрупи п≥д час свого руху перетинають орб≥ту «емл≥;

аполлонц≥ (Apollos): головн≥ п≥вос≥ також б≥л¤ 1.0 а.о., њхн≥ перигел≥йн≥ в≥дстан≥ менш≥ в≥д 1.017 а.о.;

амурц≥ (Amours): перигел≥йн≥ в≥дстан≥ астероњд≥в ц≥Їњ п≥дгрупи становл¤ть в≥д 1.017 до 1.3 а.о.;

тро¤нц≥ (Trojans): мають досить вит¤гнут≥ орб≥ти. њхн≥ перигел≥њ м≥ст¤тьс¤ в так званих лагранжевих точках ёп≥тера (60 спереду та позаду ёп≥тера на його орб≥т≥).

” наш час в≥домо дек≥лька сотень таких астероњд≥в, а, за оц≥нками, њх може бути понад тис¤чу. 26 червн¤ 1949 р. в обсерватор≥њ ћаунт-ѕаломар (—Ўј) був в≥дкритий ще один дуже ц≥кавий астероњд -- ≤кар (≤каr). –озрахунки показують, що цей астероњд в афел≥њ виходить за орб≥ту ћарса, а в перигел≥њ перетинаЇ орб≥ту ћеркур≥¤, п≥дход¤чи до —онц¤ на в≥дстань, меншу за 28 млн./ км. ” цей час його поверхн¤ наст≥льки нагр≥ваЇтьс¤, що починаЇ випром≥нювати власне св≥тло. ќрб≥та астероњда ≤кар нахилена п≥д кутом 23 до площини орб≥ти «емл≥ ≥ маЇ найб≥льший ексцентриситет -- 0.83, тобто його орб≥та Ї найвит¤гнут≥ша в —он¤чн≥й систем≥. —в≥й шл¤х навколо —онц¤ астероњд проходить прот¤гом 409 земних д≥б. ” 1949--1968 pp. ≤кар наст≥льки близько п≥д≥йшов до ћеркур≥¤, що той своњм грав≥тац≥йним полем зм≥нив орб≥ту астероњда, ще й так, що 1969 р. ≤кар, за розрахунками австрал≥йських учених, мав би впасти в ≤нд≥йський океан. …ого пад≥нн¤ було б екв≥валентне п≥дриву тис¤ч≥ водневих бомб (!). Ќа щаст¤, завбаченн¤ не справдилось -- ≤кар прон≥сс¤ на в≥дстан≥ 6.36 млн. км в≥д «емл≥!

Ќј—ј оголосило про створенн¤ в ≤нтернет≥ системи мон≥торингу астероњдноњ небезпеки, ¤ка маЇ назву "Sentry" ("¬артовий"). —истему створено дл¤ того, щоб полегшити сп≥лкуванн¤ м≥ж ученими в раз≥ ви¤вленн¤ небесних т≥л, що мають потенц≥йну загрозу дл¤ нашоњ планети. Ќа сьогодн≥ в такому списку нал≥чуЇтьс¤ 44 небесн≥ т≥ла. Ћише одне з них -- 2002 CU11 -- маЇ в≥дм≥нну в≥д нул¤ ймов≥рн≥сть (за “уринською шкалою) з≥ткнутис¤ з «емлею. ”с≥ ≥нш≥ можуть нести небезпеку т≥льки за певних умов (таких, наприклад, ¤к раптова зм≥на орб≥ти). ќб'Їкт 2002 CU11 був в≥дкритий 7 лютого 2002 р. за допомогою автоматизованоњ системи спостереженн¤ LINEAR. ƒ≥аметр малоњ планети -- 760 м. ѕрот¤гом 2043--2096 pp. «емл¤ матиме аж с≥м "рандеву" з названим астероњдом, при цьому в≥дстань м≥ж двома небесними т≥лами буде вар≥юватис¤ в≥д 0.52 до 1.26 земного д≥аметра (6.5--16 тис. км). «а попередн≥ми розрахунками, найнебезпечн≥шою ситуац≥¤ буде 31 серпн¤ 2049 p., коли в≥дстань стане м≥н≥мальною.

ј—“≈–ќѓƒЌј Ќ≈Ѕ≈«ѕ≈ ј: ћ≤‘ „» –≈јЋ№Ќ≤—“№?

“епер астрономам в≥домо близько 40 000 астероњдних ≥ метеороњдних т≥л. √оловним чином њхн≥ орб≥ти лежать м≥ж орб≥тами ћарса та ёп≥тера, ≥ т≥льки приблизно к≥лька дес¤тк≥в малих планет наближаютьс¤ до «емл≥, а де¤к≥ проникають нав≥ть усередину орб≥ти ћеркур≥¤. «вичайно, ≥мов≥рн≥сть з≥ткненн¤ з «емлею того чи ≥ншого косм≥чного т≥ла малих розм≥р≥в ≥снуЇ, але вона здеб≥льшого дуже мала.

ѕ≥д час входу метеороњдного т≥ла в земну атмосферу в≥дбуваЇтьс¤ багато ц≥кавих ¤вищ. Ўвидк≥сть будь-¤кого косм≥чного т≥ла завжди перевищуЇ 11.2 км/с ≥ може дос¤гати в земних околиц¤х 40 км/с (причому напр¤мок њњ дов≥льний). Ћ≥н≥йна швидк≥сть «емл≥ п≥д час руху навколо —онц¤ в середньому становить 30 км/с, тому максимальна швидк≥сть з≥ткненн¤ метеороњда з земною атмосферою може дос¤гати приблизно 70 км/с (на зустр≥чних траЇктор≥¤х). —початку т≥ло вступаЇ у взаЇмод≥ю з дуже розр≥дженою верхньою атмосферою «емл≥, де в≥дстан≥ м≥ж молекулами газу б≥льш≥ в≥д њхнього д≥аметpa. ќчевидно, ц¤ взаЇмод≥¤ практично не впливаЇ на швидк≥сть ≥ стан досить масивного т≥ла. јле ¤кщо маса метеороњда пор≥вн¤нна з масою молекули чи на 2--3 пор¤дки б≥льша за масу молекули, то в≥н може повн≥стю загальмуватис¤ вже у верхн≥х шарах атмосфери ≥ буде пов≥льно падати п≥д д≥Їю ваги на земну поверхню. ¬и¤вл¤Їтьс¤, що таким чином, тобто у вигл¤д≥ пилу, на «емлю випадаЇ левова пайка твердоњ косм≥чноњ речовини. ѕ≥драховано, що на «емлю щодн¤ надходить в≥д 100 до 1000 т позаземноњ речовини, але т≥льки 1% в≥д ц≥Їњ к≥лькост≥ -- велик≥ уламки, що змогли долет≥ти до земноњ поверхн≥. “аким чином, щодн¤ на «емлю падаЇ в≥д 1 до 10 т метеорит≥в (!). јле падають вони в р≥зних м≥сц¤х ≥ здеб≥льшого там, де людина њх не бачить (океан, тайга ≥ т. п.). якщо маса т≥ла не дуже велика, то його швидк≥сть зменшуЇтьс¤ доти, доки сила опору пов≥тр¤ зр≥вн¤Їтьс¤ з силою ваги ≥ почнетьс¤ його майже вертикальне пад≥нн¤ з≥ швидк≥стю 50--150 м/с. « такими швидкост¤ми на «емлю впала б≥льша частина метеорит≥в.

якщо метеороњд маЇ велику масу, то в≥н не встигаЇ н≥ згор≥ти, н≥ сильно загальмуватис¤ ≥ тому з≥штовхуЇтьс¤ з поверхнею «емл≥, маючи косм≥чну швидк≥сть. ” цьому раз≥ в≥дбуваЇтьс¤ вибух, викликаний переходом великоњ к≥нетичноњ енерг≥њ т≥ла в теплову, механ≥чну й ≥нш≥ види енерг≥њ, а на земн≥й поверхн≥ утворюЇтьс¤ вибуховий кратер. ” результат≥ значна частина метеорита й земноњ поверхн≥ плавитьс¤ ≥ випаровуЇтьс¤.

«-пом≥ж ус≥х астероњд≥в спостер≥гач≥ вид≥лили категор≥ю м≥н≥-планет, ¤к≥ рано чи п≥зно можуть з'¤витис¤ дуже близько б≥л¤ «емл≥. «г≥дно з розрахунками, серед них Ї приблизно 2100 т≥л розм≥ром понад 1 км ≥ близько 400 тис¤ч -- з поперечником понад 100 м. ѕерш≥ в раз≥ з≥ткненн¤ можуть призвести до глобального катакл≥зму, друг≥ -- до локального, схожого з “унгуським. Ќа жаль, визначено орб≥ти лише дл¤ 7% великих астероњд≥в ≥ дл¤ 0.1% (!) малих з ц≥Їњ величезноњ к≥лькост≥ небезпечних м≥н≥-планет. ѕричому нав≥ть в≥дом≥ шл¤хи косм≥чних "бомб" можуть ц≥лком зм≥нитис¤ п≥д д≥Їю т¤ж≥нн¤ ≥нших т≥л.

ѕередбачаЇтьс¤, що в≥дносно великий астероњд, схожий на той, що винищив динозавр≥в, улучаЇ в «емлю один раз у м≥льйон рок≥в, а з≥ткненн¤ з каменем завб≥льшки з дес¤ток метр≥в буваЇ один раз у стор≥чч¤. јле сл≥д визнати, що нав≥ть у минулому стол≥тт≥ така законом≥рн≥сть порушувалас¤ к≥лька раз≥в! “ак, 14 червн¤ 1968 р. астероњд ≤кар пройшов за 7 млн км в≥д нас, це вже тривожне зближенн¤. ” 1937 р. астероњд √ермес "п≥дкравс¤" на 800 тис. км -- усього дв≥ в≥дстан≥ в≥д «емл≥ до ћ≥с¤ц¤! Ќа думку астронома  ейптаунськоњ обсерватор≥њ √. ¬уда, √ермес "сп≥знивс¤" дл¤ пр¤мого з≥ткненн¤ всього на 5.5 год. ўе ближче пролет≥ла навесн≥ 1989 р. без≥менна стометрова брила, ¤коњ було б досить, щоб зробити глибоку западину на м≥сц≥, наприклад, Ќью-…орка. ÷ей астероњд з'¤витьс¤ знову 2015 р.

23 кв≥тн¤ 2002 р. в ≤нтернет≥ з'¤вилос¤ пов≥домленн¤, що прот¤гом п'¤ти минулих тижн≥в два астероњди пройшли повз «емлю (в≥дстан≥ становили в≥дпов≥дно 1.2 рад≥уса та три рад≥уси м≥с¤чноњ орб≥ти), ≥ ви¤влено астероњд, шо може з≥штовхнутис¤ з «емлею 2880 р. (!) з ≥мов≥рн≥стю 1:300. ћон≥торинг уже в≥домих астероњд≥в дозвол¤Ї астрономам заздалег≥дь визначити, ¤кий з них становить потенц≥йну небезпеку дл¤ «емл≥. ” липн≥ 2002 р. вчен≥ пов≥домили про ви¤вленн¤ небезпечного астероњда, ¤кому дали позначенн¤ 2002 NT7. як розрахували його спостер≥гач≥, ¤кщо не почати попереджувальних заход≥в, то 1 лютого 2019 р. в земну атмосферу н≥бито вторгнетьс¤ "небесний кам≥нь" д≥аметром близько 2 км, рухаючись з≥ швидк≥стю 28 км/с, ≥ з≥тре ц≥лий материк, а може й б≥льше. „и сл≥д пан≥кувати у ц≥й ситуац≥њ? Ќавр¤д. ѕо-перше, наст≥льки точно розрахувати орб≥ту астероњда (або комети) просто неможливо, а тим б≥льше передбачити його з≥ткненн¤ з «емлею через 17 рок≥в! ѕо-друге, а чи Ї NT7 новим астероњдом? ”важають, що цей астероњд уже давно в≥домий ≥ вже зближавс¤ з «емлею на початку 80-х pp. минулого стор≥чч¤.

ќднак уже наступного, 2003, року в нього з'¤вивс¤ г≥дний конкурент -- астероњд з кодовою назвою 2003 QQ47. …ого "побаченн¤" з нашою планетою астрономи ƒержавного агентства ¬еликоњ Ѕритан≥њ з вивченн¤ ближнього космосу (автори в≥дкритт¤) призначили на 21 березн¤ 2014 р. “аким чином, глобальна катастрофа може в≥дбутис¤ за п'¤ть рок≥в до нам≥ченого строку. ўо в≥домо про новачка? «а своњми розм≥рами (д≥аметр його б≥л¤ 1 км) астероњд приблизно вдес¤теро менший в≥д того, котрий 65 млн. рок≥в тому м≥г призвести до загибел≥ динозавр≥в. ѕроте сила його удару об земну поверхню може знищити все живе на одному з континент≥в. ≤мов≥рн≥сть зустр≥ч≥ «емл≥ з ним астероњдом на перший погл¤д невелика -- усього 1 шанс з 909 000, однак за м≥жнародною “уринською шкалою астероњдноњ небезпеки в≥н маЇ оц≥нку в ш≥сть бал≥в з дес¤ти можливих. ўе жодного разу прот¤гом ус≥х спостережень за космосом жоден об'Їкт не мав такоњ високоњ оц≥нки за "тривожною" шкалою. “ому траЇктор≥ю польоту астероњда, що рухаЇтьс¤ з≥ швидк≥стю близько 35 км/с, пост≥йно спостер≥гають. ÷≥лком можливо, що п≥сл¤ б≥льш скрупульозних астроном≥чних розрахунк≥в ≥мов≥рн≥сть з≥ткненн¤ небезпечного косм≥чного незнайомц¤ з «емлею значно зменшитьс¤.

8 жовтн¤ 2003 р. американськ≥ астрономи пов≥домили, що наприк≥нц≥ вересн¤ 2003 р. вони ви¤вили маленький астероњд (позначенн¤ 2003 SQ222), ¤кий "зум≥в п≥д≥братис¤" дуже близько до «емл≥. якби в≥н вибухнув у верхн≥х шарах атмосфери нашоњ планети, н≥чого серйозного б не в≥дбулос¤. ѕроте об'Їкт установив своЇр≥дний рекорд: 27 вересн¤ в≥н пролет≥в на в≥дстан≥ всього 88 тис. км в≥д «емл≥, що становить близько чверт≥ в≥дстан≥ до ћ≥с¤ц¤. «а попередн≥ми оц≥нками, д≥аметр астероњда становив близько 10 м. « 1994 р. астрономи не бачили н≥чого под≥бного, ут≥м, так≥ об'Їкти (нав≥ть розм≥ром з невеликий будинок) нер≥дко просто не вдаЇтьс¤ побачити.

ѕ–ќ ћ≈“≈ќ–»“Ќ≤  –ј“≈–» “ј ѕ–ќ ≤ЌЎ≤ Ќј—Ћ≤ƒ » ѕјƒ≤ЌЌя ћ≈“≈ќ–»“≤¬

«емна поверхн¤ збер≥гаЇ багато сл≥д≥в з≥ткнень з великими косм≥чними т≥лами у вигл¤д≥ кратер≥в вражаючих розм≥р≥в -- так званих астроблем. Ќа сьогодн≥шн≥й день њх ви¤влено понад 230 (рис. 4). –озм≥ри найб≥льших з них перевищують 200 км.

ќдин ≥з кратер≥в, що найкраще збереглис¤ (через в≥дносно "молодий" в≥к), Ї  аньйон ƒи¤вола (штат јризона, —Ўј). …ого д≥аметр-- 1240 м, глибина-- 170 м (рис. 5). ” 1906 р. геолог ƒ. Ѕарринджер дов≥в, що цей кратер маЇ ударне походженн¤. ѕ≥д час досл≥джень кратера ви¤вили близько 12 т метеоритноњ речовини та встановили, що в≥н виник унасл≥док пад≥нн¤ на «емлю приблизно 50 тис. рок≥в тому зал≥зон≥келевого метеорита розм≥ром близько 60 м. Ќа земн≥й поверхн≥ практично не залишилос¤ древн≥х кратер≥в з розм≥ром менше за 1 км.

Ў≥стдес¤т п'¤ть м≥льйон≥в рок≥в тому вогненна кул¤, оглушливо ревучи в неб≥ над ÷ентральною јмерикою, вр≥залас¤ в землю в район≥ ћексиканськоњ затоки. ѕотужн≥сть вибуху можна пор≥вн¤ти з енерг≥Їю всього сучасного ракетно-¤дерного арсеналу. Ќасл≥дком страшноњ зустр≥ч≥ де¤к≥ досл≥дники вважають кратер „ихсулуб (Chicxulub) д≥аметром близько 170 км на п≥востров≥ ёкатан (ћексика). “ри чверт≥ живих ≥стот, що насел¤ли «емлю, загинули п≥д час ц≥Їњ катастрофи. ¬≥д холоду та голоду вимерли динозаври, л≥таюч≥ ¤щери; у мор¤х зникло багато риб ≥ молюск≥в. “акими були насл≥дки зустр≥ч≥ з астероњдом розм≥ром к≥лька к≥лометр≥в ≥ масою 1 тис. млрд. тонн. Ќа думку американського геолога Ћ. јльвареса, астероњд був багатий на ≥рид≥й: власне, незвичайно великий вм≥ст цього р≥дкого металу в крейд¤них шарах ≥ нав≥в учених на думку про удар з космосу.

Ќ≥мецький учений ћ. ¬≥сс≥нг ≥з точн≥стю, властивою його народу, пов≥домл¤Ї, що астероњд масою в 2000 млрд. тонн упав оп≥вдн≥ 5 червн¤ 8499 р. до н.е. «≥ткненн¤ в≥дбулос¤ в район≥ Ѕермудських остров≥в. ќкр≥м того, що загинула перша земна цив≥л≥зац≥¤, на ѕ≥вноч≥ також загинули мамонти й ≥нш≥ представники тогочасноњ фауни.

” нас в ”крањн≥, у ¬≥нницьк≥й област≥, м≥льйони рок≥в тому астероњд залишив западину завглибшки 700 м ≥ д≥аметром 7 км. Ќин≥ воно закрито шарами грунту, сховано пол¤ми та л≥сами. ÷е так званий ≤лл≥нецький кратер. ” 1973 р. геолог≥чне та петрограф≥чне вивченн¤ цього кратера дало змогу д≥агностувати його породи й походженн¤. ¬. Ћ. ћасайт≥с (Ћен≥нград) й ј. ј. ¬альтер з ≤нституту геолог≥њ ЌјЌ ”крањни показали, що цей кратер утворивс¤ 430 млн. рок≥в тому внасл≥док пад≥нн¤ астероњда великих розм≥р≥в.

 ќЌ÷≈ѕ÷≤я —“¬ќ–≈ЌЌя “ј «ј—“ќ—”¬јЌЌя Ѕј√ј“ќ≈Ў≈ЋќЌќ¬јЌќѓ —»—“≈ћ» «ј’»—“” «≈ћЋ≤ ¬≤ƒ ј—“≈–ќѓƒЌќѓ Ќ≈Ѕ≈«ѕ≈ »

•рунтуючись на даних —лоун≥вського цифрового огл¤ду неба, астрономи д≥йшли висновку, що к≥льк≥сть досить великих астероњд≥в, ¤к≥ б могли знишити цив≥л≥зац≥ю, становить 700 тис¤ч. ” такому раз≥ ймов≥рн≥сть з≥ткненн¤ з «емлею -- 1:1500 прот¤гом ста рок≥в.

ѕричому астероњдна небезпека Ї небезпекою дл¤ всього людства, ≥ вона абсолютно реальна й нев≥дворотна. Ќаприклад, 1994 р. на ёп≥тер, найб≥льшу планету —он¤чноњ системи, упала комета Ўумейкер≥в--Ћев≥ 9. якби ц¤ комета впала на «емлю, то ефект в≥д пад≥нн¤ дор≥внював би вибуху одного м≥льйона водневих бомб, кожна потужн≥стю 1 ћт. ¬ибух одн≥Їњ ¤дерноњ бомби з екв≥валентом у 40 ћт уже може зруйнувати велике м≥сто. ≤снують, наприклад, г≥потези, що з≥ткненн¤ з г≥гантським астероњдом спричинило те, що в≥д «емл≥ в≥д≥рвавс¤ осколок, з ¤кого утворивс¤ ћ≥с¤ць, а в м≥сц≥ з≥ткненн¤ виник “ихий океан.

”чен≥ розд≥л¤ють астероњди за силою впливу на р≥зн≥ класи.

јстероњди типу “унгуського метеорита викликають руйнуванн¤, ¤к≥ в≥дпов≥дають вибуху ¤дерноњ бомби в 40 ћт, що може зруйнувати велике м≥сто. ¬ибух такого метеорита в густонаселених районах планети може в наш час призвести до загибел≥ 10-- 100 тис¤ч ос≥б. “аких астероњд≥в на небезпечно близьк≥й в≥д «емл≥ в≥дстан≥ може ≥снува-ти близько одного м≥льйона. ≤мов≥рн≥сть з≥ткненн¤ њх з нашою планетою становить приблизно один разу 100--1000 рок≥в.

јстероњди д≥аметром 1 км п≥д час з≥ткненн¤ вид≥л¤ють енерг≥њ у тис¤чу раз≥в б≥льше, н≥ж у раз≥ “унгуськоњ катастрофи, а характер ≥ масштаби руйнувань будуть нагадувати вибухи "—антор≥а" ≥ " ракатау", викликан≥ астероњдами д≥аметром 0.3--0.5 км. ѕерший з них знищив м≥нойську цив≥л≥зац≥ю, тод≥ загинуло практично все населенн¤ навколишн≥х остров≥в, зокрема острова  рит. Ќа його береги п≥сл¤ вибуху впали морськ≥ хвил≥ висотою понад 200 м. ѕад≥нн¤ астероњд≥в таких розм≥р≥в у районах «емл≥ з великою к≥льк≥стю населенн¤ в наш час призвело б до загибел≥ 1 -- 10 млн. ос≥б. «а розрахунками, ≥мов≥рн≥сть з≥ткненн¤ з таким астероњдом -- один раз у 10 000--100 000 рок≥в.

јстероњди д≥аметром близько 10 км можуть вид≥лити енерг≥ю в 10 млн. раз≥в б≥льшу, н≥ж “унгуський метеорит. ѕрикладом з≥ткненн¤ «емл≥ з таким астероњдом Ї катастрофа, що вв≥йшла в ≥стор≥ю за назвою "¬еликий потоп". ”важаЇтьс¤, що вона в≥дбулас¤ 11 тис. рок≥в тому ≥ викликала загибель јтлантиди та швидке охолодженн¤ атмосфери, ¤к п≥д час ¤дерноњ зими. ѕад≥нн¤ такого астероњда на «емлю призвело б до загибел≥ 10% усього людства та до зникненн¤ багатьох вид≥в тварин ≥ рослин. ћожлива частота таких з≥ткнень становить один раз у 1 -- 10 млн. рок≥в.

«≥ткненн¤ з велетенським астероњдом (понад 100 км у поперечнику) призведе до глобального знищенн¤ всього живого на «емл≥, кр≥м найприм≥тивн≥ших форм. „астота з≥ткнень -- один раз у к≥лька сотень м≥льйон≥в рок≥в. ќчевидно, що таке з≥ткненн¤ викликаЇ глобальну катастрофу.

--√оворити про з≥ткненн¤ з астероњдом, д≥аметр ¤кого становить приблизно 1000 км, безглуздо, бо в раз≥ такого "контакту" планета «емл¤ просто розвалитьс¤.

«а сучасними у¤вленн¤ми, лише створивши багатоешелоновану систему захисту з елементами косм≥чного базуванн¤, можна ефективно захистити «емлю в≥д астероњдноњ небезпеки. —истема маЇ складатис¤ щонайменше з чотирьох ешелон≥в захисту: засоби, розм≥щен≥ на «емл≥ (четвертий ешелон) та в навколоземному косм≥чному простор≥ аж до стац≥онарноњ орб≥ти (трет≥й ешелон), ≥ засоби, розташован≥ в далекому космос≥ (перший ≥ другий ешелони). Ќа сьогодн≥ пропонуЇтьс¤ створити перший ешелон захисту на баз≥ спец≥альних засоб≥в, розташованих в околиц¤х так званих сон¤чних точок л≥брац≥њ (це точки, що випереджають «емлю ≥ в≥дстають в≥д нењ на 60 п≥д час руху планети по орб≥т≥), ≥ другий ешелон -- на баз≥ засоб≥в, розташованих на ћ≥с¤ц≥ та в околиц¤х точок л≥брац≥њ системи «емл¤--ћ≥с¤ць. ƒо складу вс≥х ешелон≥в захисту пропонуЇтьс¤ включити засоби далекого ви¤вленн¤ небезпечних косм≥чних об'Їкт≥в та визначенн¤ њхн≥х траЇктор≥й; засоби впливу на ц≥ об'Їкти, щоб зм≥нювати параметри њхнього руху й руйнувати њх; а також засоби забезпеченн¤ њхнього функц≥онуванн¤ та керуванн¤ дл¤ приц≥льного застосуванн¤.

÷ю багатоешелоновану систему захисту «емл≥ в≥д астероњдноњ небезпеки можна вважати системою першого етапу, розрахованою на захист «емл≥ в≥д косм≥чних об'Їкт≥в, розм≥ри ¤ких не б≥льш≥ н≥ж 50--100 м, бо ймов≥рн≥сть з≥ткнень «емл≥ з такими об'Їктами в ближчому майбутньому Ї найвищою.

Ћюдство, створивши ракетно-¤дерну зброю, здобуло, мабуть, чи не Їдину можлив≥сть боротьби з астероњдною небезпекою. Ќаприклад, проект, розроблений Ќауково-виробничим об'Їднанн¤м "јстроф≥зика", пропонуЇ побудувати оптико-електронний комплекс, спроможний ви¤вити косм≥чн≥ т≥ла, розм≥ри ¤ких б≥льш≥ за 20 м ≥ ¤к≥ перем≥щуютьс¤ в≥дносно «емл≥ з≥ швидк≥стю близько 70 км/с. “акий комплекс маЇ включати в себе мережу з 10--12 наземних станц≥й, розташованих у район≥ екватора й оснащених телескопами д≥аметром приблизно 2 м. ўоб спостер≥гати й у напр¤мках, близьких до напр¤мку на —онце, передбачаЇтьс¤ доповнити комплекс також косм≥чними телескопами. јле ви¤вити небезпечний об'Їкт ≥ з потр≥бною точн≥стю визначити його траЇктор≥ю -- це ще не все. “реба вм≥ти захищатис¤ в≥д удару чи хоча би м≥н≥м≥зу-вати його насл≥дки. “епер розгл¤даютьс¤ три основн≥ принципи в≥дбиванн¤ кометно-астеро≥дноњ небезпеки. ÷е: 1)в≥дхиленн¤ об'Їкта, що загрожуЇ, з орб≥ти зустр≥ч≥ з «емлею, 2)екрануванн¤ «емл≥ в≥д з≥ткненн¤ з таким об'Їктом, 3)знищенн¤ цього об'Їкта. Ќайпрост≥ший спос≥б в≥дхилити невелике т≥ло -- завдати йому удару за допомогою спец≥ального косм≥чного апарата. якщо, наприклад, об'Їкт д≥аметром близько 100 м рухаЇтьс¤ по орб≥т≥ з перигеЇм 0.9 а. о. ≥ апогеЇм 4.0 а. о. та лежить у площин≥ орб≥ти «емл≥, то апарат-ударник масою 100 т п≥д час з≥ткненн¤ надасть йому додаткову швидк≥сть усього 0.25 м/с. ўоб розвести об'Їкт ≥ «емлю на м≥льйон к≥лометр≥в, удар треба нанести аж за дев'¤ть з половиною рок≥в, тобто за три повн≥ оберти навколо —онц¤, до передбачуваного моменту з≥ткненн¤. ƒл¤ б≥льших об'Їкт≥в застосовувати цей спос≥б навр¤д чи доц≥льно взагал≥ через неприйн¤тно велику масу косм≥чного апарата.

Ќевеликий астероњд розм≥ром у к≥лька дес¤тк≥в метр≥в можна вивести з траЇктор≥њ за допомогою спец≥ального буксирувальника, ¤кий можна застосовувати й у мирних ц≥л¤х -- транспортувати невелик≥ астероњди, щоб в подальшому використовувати њх ¤к джерело сировини дл¤ косм≥чноњ ≥ндустр≥њ, ¤ку людству, рано чи п≥зно, доведетьс¤ створювати. “ому буксирувальник можна вважати транспортною системою подв≥йного призначенн¤. ќднак на таких буксирувальниках сл≥д мати до 500--600 т палива.

≤ зовс≥м ≥нша р≥ч, коли виникаЇ потреба захищатис¤ в≥д астероњда, ви¤вленого вже на траЇктор≥њ зустр≥ч≥, наприклад, за дес¤ть д≥б. „и реально боротис¤ з такими об'Їктами? ѕрипуст≥мо, небезпечний об'Їкт ви¤влено на в≥дстан≥ 135 млн. км за 30 д≥б до зустр≥ч≥ з «емлею. Ќехай, щоб запоб≥гти пр¤мому з≥ткненню, сл≥д в≥дхилити його траЇктор≥ю на 7000 км (це трохи б≥льше за рад≥ус «емл≥). “од≥ у раз≥ найспри¤тлив≥шого взаЇмного розташуванн¤ орб≥т треба надати об'Їкту швидк≥сть близько 10 м/с. ѕростий розрахунок за в≥домою формулою ÷≥олковського показуЇ, що дл¤ цього буде потр≥бно 2000 т такоњ робочоњ речовини, ¤к водень, за умови, що швидк≥сть вит≥канн¤ газ≥в ≥з сопла становить 10 км/с (такого типу двигуни вже перебувають у стад≥њ розробленн¤), а маса астероњда -- 2 млн т. √≥потетичний сферичний бак дл¤ збер≥ганн¤ водню матиме д≥аметр 16 м. ¬иведенн¤ в космос 2 тис. т корисного навантаженн¤ за допомогою сучасних (на початок 2006 р.) засоб≥в доставки вантаж≥в означаЇ 20 старт≥в ракетонос≥¤ типу "≈нерг≥¤". “аким чином, про практичне використанн¤ таких надпотужних буксирувальник≥в дл¤ в≥дверненн¤ астероњдноњ небезпеки говорити ще зарано.

Ќабагато життЇздатн≥шою на даний момент Ї ≥де¤ "апарата-диверсанта", що доставить на астероњд ¤дерний зар¤д, вибух ¤кого приведе до спр¤мованого викиду маси астероњда та певноњ зм≥ни траЇктор≥њ. ”раховуючи наведен≥ вище вих≥дн≥ дан≥, треба викинути приблизно 2.8% загальноњ маси астероњда з≥ швидк≥стю близько 1000 м/с. Ќайперспективн≥шим здаЇтьс¤ використанн¤ ¤дерних вибух≥в дл¤ в≥дхиленн¤ траЇктор≥њ об'Їкт≥в д≥аметром понад 1 км. ѕри цьому зар¤д не обов'¤зково доставл¤ти безпосередньо на поверхню астероњда: розрахунки показують, що могутн≥й п≥дрив нав≥ть поруч з таким небесним т≥лом призведе до сильного локального нагр≥ванн¤ його поверхн≥, випаровуванн¤, дробленн¤ та викиданн¤ речовини з поверхневого шару, у результат≥ чого в об'Їкта зб≥льшитьс¤ швидк≥сть в протилежному напр¤мку.

Ќа м≥жнародн≥й науков≥й конференц≥њ, що проходила в ™впатор≥њ у вересн≥ 2000 p., був запропонований ще один досить ц≥кавий п≥дх≥д до розв'¤занн¤ проблеми. —уть його пол¤гаЇ в тому, щоб "пофарбувати" потенц≥йно небезпечний астероњд дзеркальною фарбою ≥ тод≥ сон¤чне св≥тло своњм тиском зрушить його з орб≥ти. «розум≥ло, що фарбувати треба не ту брилу, ¤ка вже мчитьс¤ до «емл≥, а ту, ¤ка т≥льки п≥дозрюЇтьс¤ щодо небезпеки через багато-багато повних оберт≥в навколо —онц¤. –озрахунки показують, на жаль, що нав≥ть дл¤ об'Їкта д≥аметром усього 10 м в≥дхиленн¤ таким способом на потр≥бну в≥дстань забере б≥л¤ 20 тис¤ч рок≥в.

ј от, наприклад, за допомогою "сон¤чного в≥трила" площею 400 тис. кв. м, установленого на об'Їкт≥ д≥аметром 5 м, можна зм≥нити неспри¤тливу траЇктор≥ю прот¤гом приблизно двох рок≥в. “ак що описаний метод можна застосувати, щоб превентивно розчищати косм≥чний прост≥р в≥д малих т≥л, що становл¤ть загрозу дл¤ «емл≥.

ўе один п≥дх≥д до проблеми захисту «емл≥ в≥д небезпечних косм≥чних об'Їкт≥в -- це екрануванн¤ планети в≥д з≥ткненн¤. «а допомогою могутнього буксирувальника на шл¤ху небезпечного об'Їкта ставл¤ть перешкоду -- астероњд менших розм≥р≥в. “од≥ траЇктор≥¤ першого т≥ла зм≥нитьс¤ внасл≥док набутого п≥д час з≥ткненн¤ ≥мпульсу. ÷ей метод "косм≥чного б≥ль¤рду" може виправдати себе у раз≥ протид≥њ небезпечним об'Їктам розм≥ром у сотн≥ метр≥в. «вичайно, так≥й операц≥њ мають передувати найретельн≥ш≥ бал≥стичн≥ розрахунки, причому треба мати можлив≥сть робити њх у найкоротш≥ терм≥ни.

Ќаступний п≥дх≥д може мати на уваз≥ знищенн¤ небезпечних косм≥чних об'Їкт≥в чи роздробленн¤ њх на так≥ фрагменти, насл≥дки з≥ткненн¤ з ¤кими будуть менш катастроф≥чними. —творенн¤ такоњ системи, звичайно, буде пов'¤зане з великими труднощами. јдже перехопити треба не л≥так, не супутник ≥ нав≥ть не боЇголовку, а набагато м≥цн≥ший ≥ масивн≥ший об'Їкт, швидк≥сть ¤кого в≥дносно «емл≥ може дос¤гати 72 км/с! –озрахунки показують, що поверхневим ¤дерним вибухом потужн≥стю 1 ћт можна знищити астероњд д≥аметром 500 м; дл¤ астероњда д≥аметром не б≥льше, н≥ж 1 км, уже доведетьс¤ застосувати заглиблений вибух т≥Їњ ж потужност≥. «важаючи на сучасн≥ техн≥чн≥ можливост≥, маса перехоплювача не може перевищувати 20 т, тому потужн≥сть вибухового пристрою буде не б≥льша в≥д 100 ћт, а максимальний д≥аметр об'Їкта, ¤кий треба перехопити, буде в межах 3--5 км (!). ќднак у наш час виведенн¤ в космос ¤дер-ноњ зброњ заборонено м≥жнародними угодами.

ћожна розгл¤нути ≥ вар≥ант використанн¤ енерг≥њ к≥нетичного удару дл¤ руйнуванн¤ небезпечного астероњда, але в цьому раз≥, маючи ту ж масу перехоплювача й ту ж швидк≥сть з≥ткненн¤ (приблизно 30 км/с), можливо зруйнувати лише т≥ло д≥аметром до 50 м. “еоретично можлив≥ й ≥нш≥ способи руйнуванн¤ косм≥чних т≥л, але реал≥зац≥¤ њх поки що видаЇтьс¤ занадто сумн≥вною. Ќаприклад, про лазери в найближчий час навр¤д чи можна говорити серйозно, адже њхн¤ реальна потужн≥сть поки що дуже далека в≥д того, що хот≥лос¤ б мати. Ќав≥ть базуючись на орб≥т≥, сучасний випром≥нювач нав-р¤д чи буде в змоз≥ вразити ц≥ль б≥льшу, н≥ж середн≥й супутник. “е ж саме стосуЇтьс¤ й плазмових генератор≥в, випром≥нювач≥в надвисокоњ частоти та ≥ншоњ "екзотики".

ќдин з найб≥льш пророблених на сьогодн≥ проект≥в запропонувало Ќауково-виробниче об'Їднанн¤ ≥м. —. ќ. Ћавочк≥на. ” ньому основними структурними п≥дрозд≥лами системи захисту «емл≥ Ї наземно-косм≥чна служба ви¤вленн¤, косм≥чна служба пе-рехопленн¤ та наземний комплекс керуванн¤. —ама система маЇ два ешелони -- далеко-го й ближнього, чи оперативного, перехопленн¤. ≈шелон далекого перехопленн¤ призначений дл¤ протид≥њ великим, ран≥ше ви¤вленим об'Їктам (розм≥рами понад 1 км), з≥ткненн¤ ¤ких з «емлею може бути передбачене за м≥с¤ц≥ й нав≥ть роки. ќск≥льки перехопленн¤ таких т≥л треба зд≥йснювати на значн≥й в≥дстан≥, а схема перельоту до об'Їкта здеб≥льшого така ж, ¤к ≥ схеми польоту до ≥нших планет, то перехоплювач доц≥льно створювати на баз≥ вже на¤вних м≥жпланетних косм≥чних станц≥й, використовуючи в≥дпрацьован≥ на них техн≥чн≥ р≥шенн¤. ≈шелон ближнього перехопленн¤ призначений дл¤ боротьби з небезпечними об'Їктами в навколоземному простор≥. «г≥дно з проектом на «емл≥ на бойовому чергуванн≥ пост≥йно перебуватимуть ракети-нос≥њ з апаратами-перехоплювачами ≥ нав≥гац≥йною апаратурою (дл¤ високоточного визначенн¤ параметр≥в орб≥ти ≥ ф≥зичних характеристик косм≥чного т≥ла). јпарат-нав≥гатор стартуЇ з де¤ким випередженн¤м в≥дносно перехоплювача ≥, проход¤чи поблизу ц≥л≥, передаЇ в≥домост≥ про об'Їкт у наземний комплекс керуванн¤, де на њх основ≥ уточнюють схему перехопленн¤, а пот≥м передають на борт перехоплювача в≥дпов≥дн≥ команди. як нос≥й пропонуЇтьс¤ використовувати рос≥йську конверс≥йну ракету, створену на баз≥ ћЅ– ——-18.

Ћ≥тература

1. јстроном≥чний  алендар на 2007 р≥к (виданн¤ √јќ јЌ ”крањни).